С.Сухонос: Масштабна Гармонія Всесвіту. Частина 1

Сутність Масштабної Гармонії Всесвіту сучасного російського фізика-теоретика С. Сухоноса полягає у тому, що ієрархічний устрій Всесвіту має чітко упорядкований, періодичний характер, а у Всесвіті діють дивовижно красиві закони подібності мікро-, макро- і мегасвітів.

Найбільш дивовижним, на думку вченого, було відкриття того факту, що параметри людини ідеально точно відповідають найбільш функціонально важливим закономірностям масштабної гармонії Всесвіту.

Саме осягнення цих фактів підштовхнуло С. Сухоноса до висновків про визначення місця людини у Всесвіті. Феноменологічно опрацювавши безліч даних (від мікроорганізмів - вірусів і до мегарозмірів - Галактики), вчений доходить висновку, що наш світ - виявлений або матеріальний, обмежений не тільки у розмірах, але й у масштабах. Однак сенсаційним стало відкриття факту розміщення живої статевої клітини - фундаменту усього живого на землі, у масштабному центрі Всесвіту. Вчений переконаний у тому, що цей науковий факт не може бути випадковістю: "Генетична людина "переходить" із покоління у наступне покоління крізь "вузьке горлице" масштабного каналу з перетином біля 50 мкм. При цьому наше спадкове "Я", що зберігається у кожній клітині, завжди знаходиться точно у масштабному центрі Всесвіту" (Сухонос 2000:22). І це дійсно не випадковий факт, а скоріше - ключ до розуміння життя у Всесвіті. Споконвічно центральним питанням будь-якого світогляду було питання про місце людини й життя в цілому у Всесвіті, адже в усі часи людство шукало відповідь на це питання. Але у різні епохи, у різних культурах й традиціях воно відкривало свої відповіді, які набували проявлення у мистецтві, віруваннях, філософії й науці.

Від початку свого виникнення людина була упевнена в тому, що Творець створив для неї розумний, затишний й зручний світолад, в якому людина завжди знаходилася в центрі фізичного космічного простору. Більш того, космос завжди був сумірним людині у масштабах, адже зірки падали на Землю тільки тоді, коли народжувалася людина. Місяць, Сонце, Зорі й Всесвіт у цілому були живими істотами у світі давньої людини. Так Всесвіт уявлявся велетенським світовим яйцем, із якого народжується все суще: Небо й Земля, вода, людина, тварини, рослини. Але ідея М. Коперніка зруйнувала ідею центральної домінанти світу з людиною у Всесвіті, тим самим ламаючи стрижень давнього світогляду, і відійшовши фактично від антропного принципу.

Проте розвиток науки неможливо зупинити штучними гальмуваннями будь-якого роду: заборонами, переписуванням поглядів або повним нехтуванням ідей, що вибухають час від часу в науці. І коли всі перепони не витримують натиску змін, тоді й народжується нова картина всесвіту. Нова за формою, але стара за сутністю, адже, людство вже колись це Знало, а сьогодні тільки намагається пригадати те, що було зруйноване й забуте. Давні мислителі зналися на тому, що життя людини, як і всі прояви життя в цілому - це тільки космічна гра Творця, а зв'язок подій у світі Космосу й у світі Людини - це тільки незлагода (розходження) масштабів й велетенських розмірів (величин, величіней, діапазонів, масштабів, об'ємів, обсягів, форматів).

С. Сухонос констатує: "...коли вже здається що немає виходу з глухого кута світогляду, коли накопичення фактів про далекі галактики й глибини космосу все більш принижує людину, перетворює її у все більш нікчемний елемент Всесвіту, в цей момент несподівано, крізь хаос накопиченої інформації, з'являється подих чудової картини світу, в якій людина займає не випадкове, а центральне положення" (Сухонос 2000:18).

Аналізуючи відкриття М. Планком планковських величин, зокрема, довжини Планка

см, де ћ - незмінна Планка, G - гравітаційна незмінна, с - швидкість світла, Сухонос наголошує, що цей розмір є приграничним розміром, у масштабі якого ще діють відомі нам закони фізики. Проникнення ж у структуру матерії глибше або взагалі неможливе, або вимагає створення нової фізики, або призведе до влучення в інший всесвіт, подібний нашому. Ці питання висвітлюються у роботах російського вченого М. Маркова, але набули досконалого розвитку у концепції Єдиної Теорії Світу українського дослідника О. Бугайова, оскільки в ній обумовлюється проникнення у структуру матерії та її рівні ієрархії, в якій домінантним елементом виступає не частка, а хвиля. Докладно Єдина Теорія Світу буде розглянута нами у наступній лекції.

Аналіз ієрархії устрою Всесвіту підштовхнув Сухоноса до відкриття його Масштабного Центру - 5·10^-3 см або 50 мікрон, яким є жива запліднена людська клітина - фундамент всього життя на Землі (схема 3; 3а). Саме з цього масштабу починає свій шлях кожен із нас у цей видимий світ.

Вивчення унікальної масштабної закономірності виявило, що розумна комбінація з різноманітних космологічних констант дає одне й те ж безрозмірне число - близьке до 1040 або кратне 40. Ця проблема привертала увагу всіх відомих фізиків, таких як Ейнштейн, Дірак, Гамов, які переймалися світоглядними проблемами устрою Всесвіту (таблиця 1).

Доведено, що масштабний інтервал у 40 порядків простягається від протона до Метагалактики і не виводиться з відомих фізичних теорій. На цей факт ще у 30-ті роки звернув увагу П. Дірак, і ця закономірність не випадкова, а виявляє глибокий зв'язок між космологією, гравітацією та електрикою. Сухонос констатує: "Всі константи "підібрані" таким чином, щоб вийшов Всесвіт, у якому могло б появитися життя, включаючи людину. Важливим наслідком цього висновку є те, що всі константи нашого Всесвіту мають не випадкове значення, а строго ув'язане одне з одним за допомогою невідомого астрофізиці закону їхньої гармонізації" (Сухонос 2000:23). Над цією гіпотезою працювали різні вчені, в тому числі й Дж. Уілер. Уілер сформулював концепцію глобальної єдності всіх параметрів Всесвіту - в ній існують глобальні й локальні закони еволюції і вони стягнуті в один тугий концептуальний вузол. Це дозволило також і Уілеру поставити питання про причетність людини до проектування Всесвіту більш радикальним чином, ніж вважалося раніше. З часом, після ознайомлення з Єдиною Теорією Світу О. Бугайова, ритмодинамікою Ю. Іванова, стануть зрозумілими гіпотези й твердження В. Налімова, С. Сухоноса, Дж. Уілера, а також і Б. Картера про множинність Всесвітів.

Питання "проектування" світу людиною нами вже було частково висвітлено при розгляді концепції В. Налімова. Відповідь Налімова прозвучала дещо в іншому ракурс і - через співвідношення "матерія-свідомість", коли вчений переконливо довів, що саме через людину творчо розкриваються первинно існуючі сенси Всесвіту у вигляді системи текстів (культура, вірування, погляди тощо) за допомогою ймовірної логіки. Таким чином, учені визнають факт уособленого положення життя й людини, зокрема, особливо в масштабній ієрархії Всесвіту. Адже, якщо розглядати людину у більш узагальненому плані як родову людину (або онтогенетичну за П. Харченком), то на 80% життя людини визначається спадковістю, яка й формується у масштабному центрі Всесвіту, то можливо впевнено стверджувати: Людина є квінтесенцією всіх процесів, які відбуваються у Всесвіті, обіймаючи в його ієрархії точно центральне місце (центральне розміщення на М-інтервалі Всесвіту статевої клітини людини).

Учений відкриває дивовижний факт, що процеси сперматогенезу, філогенезу статевої клітини людини відбуваються в чітко визначених енергетичних параметрах, так само як зірок, галактик, соціальних систем (рід, плем'я, сім'я, держава). Були сформульовані принципи масштабної подібності закономірностей як у галузі ядерної фізики, так і цитології у контексті існування універсального природного принципу зміни тенденції синтезу - ділення з періодичністю в 1020, яка забезпечує стабільність структур Всесвіту (схема 4; 5). Ця система свого роду камертон Всесвіту, який стабілізує всю речовину, та створює ієрархічний скелет Всесвіту. Цей масштабний каркас не змінюється при переміщенні у просторі, він не змінюється в часі, він універсальний, стабілізований певним хвильовим масштабом, коливальним процесом, який бере свій початок у середовищі максимонів (збуджений Триіпостасний Вакуум за П. Харченком) і не залежить від розмірів і від усяких зовнішніх умов ТРИМІРНОГО СВІТУ. Цей хвильовий потік іде із глибин матерії, проходить скрізь поверхню будь-якого об'єкта зсередини назовні (у тому числі й людини), уходить поза нього у більш високі рівні. Він підтримує основні параметри Всесвіту.

Схема 6. Глобальна “яма” потенційної стійкості на Масштабній осі Всесвіту, яка показує переходи між різними силами взаємодії (Сухонос 2000:189)

З філософської точки зору С. Сухонос вважає, що потік, який іде зсередини будь-якого об'єкту Всесвіту, було б можливим назвати ІНЬ, а сила ЯН - з усіх сторін Всесвіту, з більш високих його рівнів (схема 6; 7).

На підставі проведених досліджень учений формулює власну концепцію, за якою ЖИТТЯ - це фокус усіх Всесвітніх процесів, його квінтесенція. Життя кожної людини - це відображення у ємному просторовому вигляді всього, що відбувається у Всесвіті, при цьому фазову картину енергетичних потоків можливо представити у вигляді ХРЕСТА. Висновок ученого добре узгоджується з інформаційною парадигмою Г. Шипова, концепцією про цілісність та імпліцитний порядок Д. Бома та концепцією Триіпостасного Вакууму П. Харченка і дає змогу визначити прояви феноменального світу у символах культури. Сухонос віднайшов такий "умовний" ХРЕСТ Всесвіту й назвав його МЦВ - масштабний центр Всесвіту, саме в цьому центрі можливе народження життя. Саме там сонячне світло перетворюється в біологічну енергію, мінеральні речовини трансформуються у білкові, відбувається поділ материнських клітин, зустрічаються дві статеві клітини задля народження нового життя.

Мислитель філософськи розмірковує над сутністю М-Еволюції, М-Симетрії або М-Динаміки Всесвіту і шукає відповіді - підтвердження наукових осягнень в історії світової культури, в її філософському й релігійному пластах, саме в цих, а не в наукових, тому що вони, вважає Сухонос, є найбільш зрілими світоглядно ніжнауковий пласт осмислення Всесвіту, бо колись наука утворилася з релігії й філософії. Автор концепції Масштабної Гармонії Всесвіту шукає асоціацію з давно відомими світовими культурами і вивчає космологічну модель Всесвіту, аналізуючи його еволюцію циклів народження-смерті-народження.

Феноменологічне осмислення С. Сухоносом сутностей процесів народження та творення, застосування ним величезного фактологічного наукового матеріалу, уможливили головний висновок: у Всесвіті акт творення енергетично є результатом творчої напруги. Людству необхідно творити, а не просто народжувати (домінанта народження над творенням призведе до рівня істотного існування). Відкриття масштабного центру Всесвіту (МЦВ) у його життєдіяльності наштовхнуло вченого до геніального відкриття в сучасній науці, а скоріше - здійснити "реконструкцію" давніх знань.

"Інформація надходить з усього Всесвіту і зосереджується у масштабах 10...100 мкм, і це є найважливішим фактором зв'язку біологічних клітин з усім Космосом. В рамках моделі Всесвіту (масштабно-гармонійних коливань) Всесвіт породжує деякі "нематеріальні" (ефірні) структури, розміри яких точно відповідають МЦВ. Згідно з цією моделлю простір Всесвіту наповнений цими ефірними структурами - "зернинами". Ці "зернини" - зберігачі інформації, її накопичувачі та передавачі. Інформаційна Ємність "зернини" дорівнює інформаційній ємності усього Всесвіту. В момент злиття статевих клітин світло від планет потрапляє на генетичний матеріал і цим впливає на генетичну спадковість" (схема 8; 9).

Схема 7. Розміщення соціальних систем на М-ямі стійкості (Сухонос 2000:176)

Людина ніби "відправляється" у життя від станції "Масштабний Центр Всесвіту" (діапазон 10...100 мкм). В момент "відправлення" (злиття яйцеклітини й сперматозоїда) вона отримує інформацію з усього зоряного неба у вигляді випромінювання з максимумом потужності в тому ж самому діапазоні довжини хвиль. Можливо саме тут відкриваються наукові обґрунтування астрології - знань давніх мудреців. Саме у мить злиття жіночого та чоловічого ядер клітин утворюється той неповторний генетичний набір, який визначає багато у чому "траєкторію" людини у життєвому просторі. Інформація, яка передається людині на ефірному (вакуумному, а точніше - хвильовому) рівні, на декілька порядків більша, ніж та, що передається на рівні генів. Більш того, ця інформація - не про життя роду людського на Землі, ця інформація - про життя усього Всесвіту з моменту його народження. Тому, можливо, кожен із нас потенційно знає про Всесвіт усе. Дослідження Д. Бома, Дж. Чу, Е. Янча, Ф. Капри, В. Гейзенберга, Г. Бейтсона, Р. Д. Лейнга, С. Грофа, В. Налімова, П. Харченка, О. Бугайова, а також багатьох інших дослідників яскраво підтверджують (кожен у своїй галузі знань) гіпотезу С. Сухоноса, але, головне, повертають людству втрачені було знання давніх духовних систем. Ці знання використовувалися при оформленні насипів міфологем курганів, будівництві пірамід, створенні обрядів на знак шанування Циклів Всесвіту або Зародку Всесвіту, обрядів відтворення Гармонії між Буттям і не-Буттям (явним або неявним), життям і смертю. "Не тільки людина адаптована до Всесвіту. Сам Всесвіт, адаптований до людини", - вважає Дж. Уілер. Кожна людина - це синтез двох начал: земного й небесного, що досить сильно домінувало й домінує до цього часу у східних традиціях, але й збережене у традиціях української народної культури.

Чи мав гадку Е. Гуссерль у роздумах над трансцендентальною феноменологією, що тлумачення сенсу, який притаманний нашому Всесвітові, поза всякими філософськими ідеями, розкривається саме через інтуїцію, в рамках чистого "смислорозуміння" завдяки даності самої речі, що наповняє. На кожному етапі нашого досвіду сенс містить у собі горизонти, що потребують фундаментальних прояснень. С. Сухонос не ставив перед собою завдання дати власне цілісне світобачення, він шукав асоціативний зв'язок давно відомих у світовій культурі законів і положень відкритої ним ідеї Масштабної Еволюції, Масштабної Гармонії у Масштабному Просторі - Часі, тобто ієрархії Всесвіту. Тому в подальшому ми наважимося використати дослідження С. Сухоноса при аналізі феноменів української народної культури задля визначення їхнього належного рівня.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

19 квітня 2024, п`ятниця

«Свята Мова Творця у Звичаї Народу: Еніофеноменологія староукраїнської культури»

С.Сухонос: Масштабна Гармонія Всесвіту. Частина 1