Актуально
13468 переглядів
 |
В Атлантичному океані виявлено раніше невідому течію |
За словами фахівців, це відкриття істотно змінює уявлення про циркуляцію води в океані і в значній мірі ускладнює використання існуючих кліматичних моделей, пише Nature.
Циркуляції течій у світовому океані надає вирішального впливу на клімат практично усіх регіонів Землі, а тому має враховуватися у всіх кліматичних моделях, що описують майбутнє потепління клімату планети. Особливу увагу кліматологи приділяють вивченню моря Лабрадор, так як воно є однією з точок, де зароджуються холодні океанічні течії, які переміщують північні води на південь, пояснюють вчені.
Ці води охолоджують тропічні водні маси, нагріваються і потім повертаються назад на північ, багато у чому визначаючи м'який клімат європейських країн. При цьому частина поверхневих вод, занурюючись на глибину, забирає з собою і розчинений вуглекислий газ, який в подальшому на поверхню уже не повертається, продовжують вони.
Вважалося також, що холодна західна прибережна глибинна течя (Deep Western Boundary Current - DWBC) визначає практично весь транспорт холодних вод з півночі Атлантики далі у світовий океан.
Однак океанологи Емі Боуер з Вудсхолловського інституту океанології у США і Сьюзі Лозье з Університету імені Дьюка разом із колегами з Німеччини показали, що це зовсім не так. Початок їхньої роботі поклали суперечливі дані, отримані ще в 90-х роках минулого століття за допомогою сигнальних буїв, які вільно дрейфували в океанічних водах. У своєму новому дослідженні, яке тривало більше двох років, вчені використовували масив з 76 більш досконалих підводних буїв.
Буйки були випущені у південні води моря Лабрадор у період 2003-2006 років, де вони опустилися на фіксовану глибину - 1500 або 700 метрів. Буйки автоматично щодня записували дані про щільність, температуру води і тиску, і могли взаємодіяти з радіомаяками по гідроакустичному зв'язку. Після двох років плавання буйки автоматично скидали баласт і піднімалися на поверхню океану, звідки за допомогою супутника передавали накопичені дані вченим.
Виявилося, що тільки 8% з цих буїв переміщалися у західній прибережній глибинній течії, тоді як велика частина у підсумку свого плавання виявилася у відкритих океанічних водах. Це означає, що холодні глибинні води північної Атлантики, формуючись між Ньюфаундлендом і Гренландією, у масі своїй зовсім не йдуть на південь вздовж американського узбережжя, а рухаються на схід і на широті Великої Ньюфаундлендської банки перерозподіляються між різними глибинами.
"До сих пір вважалося, що теплі поверхневі і холодні глибинні течії представляли собою щось на зразок замкнутого конвеєра, однак нам вперше вдалося показати, що це припущення докорінно невірне, а океанічна циркуляція куди більш складна, ніж вважалося раніше. Таким чином, відстежити прояв глобального потепління клімату, і передбачити, яку роль у ньому зіграють океанічні течії, кліматологам буде дуже нелегко", - вважає Лузье, слова якої наводить прес-служба Вудсхолловського інституту океанології, США.
Раніше американські вчені також прийшли до висновку, що через потепління клімату рівень води у найбільших світових річках значно знизився за останні 50 років.
Більше новин за темою «Невідоме»:
