Актуально
13629 переглядів
|
А так «Lordі» виглядають без масок |
Однак, це жодним чином не можна назвати випадковістю. Це швидше закономірність. Перемога фінів – це далеко не перемога саме цієї групи чи їх пісні, це просто поразка всіх інших, це поразка традиційного європейського пісенного жанру, який вочевидь вже дістав самих європейців своєю однаковістю і, даруйте, банальністю. Це протест не лише проти традиційних пісень, це навіть протест проти традиційної зовнішності красунь-виконавиць та красунчиків-співаків. Адже це невід»ємний атрибут успіху на сцені. І цьому стереотипу Європа сказала «Ні!», повідомляє сайт ІМІ.
Як все починалось…
Євробачення - це телевізійна мережа, яка об`єднує теле- і радіокомпанії країн Європи за допомогою Європейського Мовного Союзу - ЄМС (встановлений 2 лютого 1950 року з ініціативи 23-х громадських телерадіокомпаній країн Західної Європи).
Нині до нього входять 66 дійсних членів із 79 країн.
Найвищим органом ЄМС є Генеральна Асамблея, які скликають раз на рік.
У середині п`ятдесятих років XX сторіччя члени Європейського Мовного Союзу вирішили створити загальноєвропейське шоу, яке сприяло б культурному об`єднанню Європи. Як такий захід в січні 1955 року в Монако генеральний директор Швейцарського телебачення Марсел Беценон запропонував міжнародний конкурс пісні - на зразок фестивалю в Сан-Ремо. Ідея одержала підтримку на Генеральній Асамблеї ЄМС в Римі 19 жовтня 1955 року.
Метою конкурсу стало визначити кращу пісню Європи.
Перший конкурс Євробачення відбувся в 1956 році в Лугано (Швейцарія). У конкурсі взяли участь пісні з Італії, Швейцарії, Нідерландів, Бельгії, Люксембурга, Франції і Німеччини. З часом кількість країн, які бажали взяти участь у конкурсі, набагато збільшилася, і їх одночасна участь у конкурсі стала неможливою.
Тоді було ухвалено рішення не допускати до конкурсу, що проводитиметься наступного року, країни, які показали найгірші результати.
Високий рівень професіоналізму організаторів, вимогливе журі національних відборів накладають на учасників особливу відповідальність перед своєю країною.
З боку національних представників необхідне також дотримання ряду правил. Так, на Європейському фіналі можуть бути представлені лише ті роботи, які не випускалися на комерційній основі до 1 жовтня поточного року. Кожній країні, що представляє свого виконавця на конкурсі, дається змога запропонувати на суд глядачів усього світу абсолютно новий і унікальний музичний твір.
У 2003 році Україна вперше брала участь у конкурсі Євробачення. Олександр Пономарьов Європу не вразив. Він не увійшов навіть у десятку, тому Руслані Лижичко довелося брати участь у півфіналі. Хоча для першого разу, країна показала доволі непоганий результат.
І вже на другий раз Україна стала переможницею. На 49-у конкурсі Євробачення перемогла Руслана з піснею «Дикі танці», чим здивувала не тільки земляків, а і всю Європу. Руслана привезла до нашої країни 50-ий, ювілейний, конкурс Євробачення.
І саме цю подію назвала головною в Істрії незалежної України після Помаранчевої революції. Принаймні так це сприймалося на Заході.
Пісня Руслани названа кращою за історію «Євробачення»
Перед початком трансляції фіналу «Євробачення-2006» в Німеччині були оголошені підсумки інтернет-голосування відносно 20 кращих пісень за 50-річну історію «Євробачення». Найбільше голосів отримала пісня «Дикі танці» української співачки Руслани, яка перемогла в Стамбулі. У голосуванні взяли участь понад мільйон осіб, передає «Німецька хвиля».
Протест від Руслани
Насправді, перемога Руслани диктувалася тими ж чинниками, що і цьогорічна перемога фінів. Втомившись від безкінечних слізних балад, Європейці хотіли драйву та оригінальності. Надзвичайно енергетична Руслана та її пісня, побудована на традиціях галицького етносу, була приречена на успіх на фоні доволі сірої уні--попси.
Вже тоді було зрозуміло, що це початок кінця того традиційного жанру, що панував в Європі всі останні 50 років. До Руслани перемога туркені Лейки знову таки показала, що європейцям хочеться оригінальної етнічної ідентичності і авторського пошуку нових словесних та музичних форм. І Руслана лише утвердила цей висновок.
Однак, цього року жоден із виконавців не став розвивати цей напрямок. Це, вочевидь, було помилкою…
Як все готувалось…
Тіну Кароль, на відміну від минулорічних «Гринджол», на Євробачення не протягували. Вона сама прийшла на відібірковий національний конкурс і перемогла. Власне, у її перемозі сумнівів не було ні в кого від самого початку, аж надто вона вирізнялася від загального натовпу своїм талантом та професіоналізмом.
Молода амбітна співачка готувалася до перемоги. Сил, емоцій і настрою мало б вистачити. Для Тіни готувалися спеціальні декорація на заводі Коперфілда, про які чомусь багато чули, а побачити так і не довелося.
Костюми не без етнічного наголосу від українського модельєра і своя харизма – з цим всім Тіна і вирушила до Греції.
Початок був такий же, як і настрій, Греції Тіна сподобалась, танці на столі перед журналістами вже не дивували, мабуть, вирішили, що в Україні така традиція (Руслана у 2004 році запалювала «Дикі танці» на столі під час прес-конференції у Стамбулі). Шалений заряд енергії, шквал емоцій під час ознайомчих концертів. Тіна запалила грецького глядача… але чомусь букмекери в українській співачці нічого не побачили і опустили її на 15 – 17 місце. Мабуть, недостатньо вразила, чи минулорічні «Гринджоли» підірвали авторитет настільки, що у тріумф нашої співачки мало хто вірив.
Та і важко було Тіні Кароль доказувати знову, що Україна все ж таки співуча країна, і минулорічні представники - то або прикра помилка, або просто ще не згаслі емоції помаранчевого майдану, які, на жаль, Європі зрозуміти було майже неможливо.
До того ж, серйозним недоліком для українки була її мала відомість в Європі. У Руслану «вклали» значно більше грошей, і її концерти в європейських країнах дали їй певну відомість ще до початку конкурсу. Всього цього Тіна зробити не встигла, а тому і шансів на перемогу мала не так багато.
Як все відбувалось…
Самі виступи учасників фіналу Євробачення були доволі рівними, і запам'ятати когось із загального списку учасників було складно. Це, звичайно, не стосувалося хлопців з Фінляндії. А тому перед голосуванням явного переможця явно не було. Принаймні так вважало більшість експертів. Європейці ж зробили вибір на користь того, хто реально вирізнявся від всіх інших і, можливо, дали серйозний привід задуматися всім тим, хто претендує на перемогу у подібних конкурсах.
Голосування традиційно для Євробачення відбувалося за принципом «я за того, кого знаю». Тобто, голосували переважно за найближчих сусідів. Для фінів це було очевидним плюсом, адже скандинавська єдність серйозно додала хлопцям у балах.
Не міг нарікати на підтримку сусідів і Діма Білан, рівень розкрутки якого на пострадянському просторі відомий.
Але якщо далекі від Росії країни мало знають російську поп-зірку, то фінські хлопці були єдиними, хто розкрутки не потребував. Їх помітили у всіх країнах, навіть там, де назву групи ніхто ніколи не чув.
Їх пісня в стилі відомої групи «Rammstein» навряд чи стане явищем в світі року, але сценічні образи, створені групою, забути буде важко.
І трохи про переможців
Переможці "Lordі" грають у стилі хард-н-хэви, що зовсім не в стилі і правилах «Євробачення». Рокери перемогли в національному відбірковому турі з результатом 42.2%, їх головний конкурент Млой Метсакето зібрав тільки 28.5% глядацьких голосів.
Проте, фінська громадськість довго не могла отямитися після перемоги далеких від евростандарту «монстрів». Безліч фінів вимагали скасування результатів голосування і передачі права виступити на «Євробачення-2006» більш «форматному» виконавцю.
Фінські релігійні громади заявляли, що «Lordі» проповідують культ поклоніння сатані, і бояться, що приклад музикантів може надихнути їх молодих шанувальників.
Фінські газети рясніли публікаціями, присвяченими «Lordі» і їх іміджу. Один з журналістів у жарт навіть припустив, що члени «Lordі» є агентами КДБ, посланими Володимиром Путіним для дестабілізації стану у Фінляндії. Кульмінацією цього галасу стало спрямоване на адресу президента Фінляндії Тарьє Халонен лист із проханням скористатися своїм високим статусом і вимагати перегляду результатів голосування для того, щоб замінити «Lordі» виконавцем, який зайняв друге місце. Він виконує «фольклорні балади».
Частина фінської публіки просто боялася, що участь Lordі в «Євробаченні» зашкодить іміджу країни. «Якщо Lordі виграють «Євробачення», я емігрую з цієї країни», - написав на форумі видання, один з його читачів.
Наш ведучий DJ Паша теж у поривах «гніву» чи нерозуміння того, що відбувається, декілька раз заявляв, якщо фіни виграють, то він відмовиться коментувати Євробачення наступного року…
Тим не менш, це сталося. Фінські монстри стали кращими в Європі, і це зайвий раз довело, що Європа хоче нестандартних підходів, навіть у музиці…
Українці шкодують, що від України цього року виступала не Вєрка Сєрдючка...
Учасник Євробачення-2003 Олександр Пономарьов поскаржився на недосконалу і непрофесійну систему голосування. Каже, те що відбулося у суботу – "Європа вирішила постібатися".
"Але те, що вона постібалася – півбіди. Найгірше те, що цей дурний смак буде нав’язуватися нормальним людям за допомогою радіоефіру", - сказав Пономарьов в інтерв’ю "Газете по-киевски".
Ідею послати на "Євробачення" у наступному році Вєрку Сєрдючку Пономарьов сприйняв "на ура". "Хоч постібаємось. Мій прогноз – у наступному році на конкурсі буде багато рокерів, а скоро "Євробачення" перетвориться на костюмоване шоу за участі трансвеститів", - поділився співак.
DJ Паша був ще більш емоційним. Каже, на наступний рік, щоб виграти "Євробачення" треба створити групу "Сідниці, що співають"... - повідомляє ТаблоID
Мабуть, автори одного з кліпів Андрія Данилка були праві, що Вєрці Сєрдючці варто виступити на "Євробаченні". Хай навіть і не за Україну (і це насправді краще).
Можливо, враховуючи розкрутку нашого "юного орла", Україні конче необхідно, щоб на такому авторитетному європейському пісенному конкурсі як "Євробачення" наступного року державу представляв ректор профільного ВУЗу.
Якщо Європа "схавала" монстрів, то Бетмен в кропиві зі шматом сала, "вставить" ліпше найкращої "трави"...
Більше новин за темою «Мистецький погляд»:
