Актуально
13940 переглядів
 |
Великий фізик Ейнштейн був вірний науці, але не жінкам |
Любовні визнання одного з найбільших геніїв ХХ століття були вперше опубліковані на цьому тижні Єрусалимським університетом. Всього понад 1400 листів. Згідно умовам заповіту названої дочки ученого Маргот Ейнштейн, епістолярні вишукування вітчима-генія могли бути опубліковані лише через 20 років після її смерті - 10 липня 2006 року.
Сам факт появи "нових" документів про Ейнштейна явище, по суті, рядове. Університети і приватні колекціонери час від часу повідомляють про те, що знайдені листи і чернетки знаменитого фізика. Деякі з цих документів мають наукову цінність, інші - перш за все матеріальну. Так, у 1996 році листа Ейнштейна до його першої дружини Мілени Маріч були продані з аукціону за 900 тисяч доларів, а рукопис його роботи з теорії відносності - за 5 мільйонів доларів.
Чергова порція публікацій відноситься до періоду життя Ейнштейна з 1914 по 1948 роки. Головна тема листування – позашлюбні зв‘язки генія. Людина, яка в дитинстві страждала сором‘язливістю і дислексією, з роками перетворилася на невгамовного дамського догідника. У листах розповідається про його зв'язки з Маргаритою, Тоні, Естеллою і якоюсь Л. Всього в листах журналісти налічили згадку про близько 10 жіночих імен.
У 1903 році Ейнштейн одружився на сербці Мілені Маріч, що як і він, вчилася на фізичному факультеті. Але його перший шлюб не був щасливим: через шість років він вже називав дружину "кульгавою і страшною" і закохався в "красуню блондинку" кузину Ельзу.
У 1923 році Альберт Ейнштейн закохався у Бетті Ньюман, племінницю свого близького друга Ганса Мухсама. Учений дуже прагнув зробити все, щоб кохана органічно увійшла до життя його сім'ї, але добитися цього йому не вдалося. Прощальні слова Ейнштейна, звернені до Бетті, дивно зворушливі: "Я шукатиму в зоряному небі те, в чому мені відмовлено на землі".
З середини 1920-х років і до переїзду в США у 1933 році Ейнштейн зустрічався з білявою австрійкою Маргарет Лебах, з власницею квіткового бізнесу Естеллою Каценелленбоген і багатою єврейською вдовою Тоні Мендель. Численні коханки ученого ходили з ним на концерти, читали з ним одні й ті ж книги і розділяли його захоплення вітрильним спортом.
Є в документах свідоцтва захоплення Ейнштейна і Мерілін Монро, яка, мабуть, також відповідала йому взаємністю. Одержав підтвердження і зв'язок ученого з росіянкою Маргаритою Коненковою. Примітно, що фізик називає її в листах моя "російська коханка-розвідниця".
Є в листах згадка і про менш приємні зв'язки. Так, в листуванні з рідними Ейнштейн постійно скаржиться на якусь Етель Мічановські, німецьку соціалістку, подругу його падчерки Марго, яка була його коханкою в кінці 1920-х - початку 1930-х років. За словами Барбари Вульф, співробітниці архіву Ейнштейна, нещасна Етель навіть поїхала за ученим до Великобританії. У листі до падчерки Маргот, написаному у 1931 році, Ейнштейн нарікає: "Пані М. поїхала за мною до Англії, я більше не можу контролювати її поведінку, вона продовжує переслідувати мене".
Листи розкривають й іншу таємницю Ейнштейна - зокрема, в них дається відповідь на питання "куди фізик витратив свою Нобелівську премію". Зауважимо, що за умовами розлучення з першою дружиною у 1919 році, Ейнштейн зобов'язався покласти майбутню премію в швейцарський банк, звідки пані Маріч і діти могли б забрати частину грошей. Проте, як випливає з документів, нобелівський лауреат інвестував велику частину преміальних в Сполучені Штати Америки, де гроші "згоріли" під час біржового краху 1929 року.
Більше новин за темою «Невідоме»:
