Аратта - На головну

1 травня 2024, середа

 

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень - це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. На Youtube різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів...
Курс валюти:
 урси валют в банках  иЇва
 урси валют в обм≥нниках  иЇва
 урси валют в рег≥онах ”крањни

Погода в Україні:

Наш банер

Наш банер


Відкрився історико-археологічний музей “Прадавня Аратта – Україна” (відео)

Подія дня Регіон: Київська область 31783 перегляди

Опубліковано - 9.02.2006 19:55 | Всі новини | Версія для друку

Співзасновники приватного історико-археологічного музею “Прадавня Аратта – Україна” - Олександр Поліщук та Володимир Лазоренко
Співзасновники приватного історико-археологічного музею “Прадавня Аратта – Україна” - Олександр Поліщук та Володимир Лазоренко
На березі Дніпра неподалік Дівич-гори, де знаходиться село Трипілля Київської області, відкрився новий музей. Його засновники – не держава і не громадські організації, а цілком конкретні люди, які є щирими українцями не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені.

Засновниками приватного історико-археологічного музею “Прадавня Аратта – Україна” є відомий колекціонер Олександр Поліщук, будівельник Володимир Лазоренко, художник Анатолій Гайдамака і науковець Юрій Шилов.

Все почалося ще 2002 року з книжки Юрія Шилова “Джерела”, коли Олександр Поліщук і Юрій Шилов запросили Володимира Лазоренка долучитися до її видання. “Багато років витав дух Трипілля над Україною, - каже В.М.Лазоренко, який генетично був готовий до створення музею, бо народився і виріс в цих краях – в селі Уляники Кагарлицького району. Коли він ще вчився в школі і узнав, що його селу триста з лишнім років, то не повірив, підсвідомо розуміючи, що на цих територіях люди жили ще з прадавніх часів. Вже пізніше, коли розкопали поселення Трипільської культури між Ржищевим і Уляниками, він побачив підтвердження своїм сумнівам.

Отже, за ідею Олександра Поліщука про створення Трипільського музею, який на той час володів як знаннями про Трипільську культуру, так і артефактами, Володимир Лазоренко “вчепився”, як він сам каже, і почав в цьому напрямку працювати – 22 жовтня 2002 року розпочалося будівництво музею.

У Олександра Поліщука ідея створення такого музею виникла давно в контексті пошуку глибини і величі українського народу: “Багато сотень років український народ не мав можливості стати тим народом, яким він достойний бути. Ніде – ні в Китаї, ні на Близькому Сході немає таких матеріальних здобутків, які мала Трипільська культура”.

Трипільська культура була поширена в основному на території нинішньої Правобережної України, лише невелика її частина була на території Молдови і Румунії. В українській землі і досі лежать мільйони нерозкопаних пам’яток. Радянська наука засекретила всі дослідження Трипільської культури, які відбувалися до 1937 року, більш того – вчені-дослідники були розстріляні. Радянська влада, як і царська влада в 19 столітті, не могла допустити, щоб український народ мав в своїх історичних здобутках таку красномовну сторінку, як Трипільська культура.

До Жовтневої революції на території України було зібрано більше 300 приватних колекцій Трипільської культури, які потім були законсервовані і десь сховані. Коли 15-20 років тому Олександр Поліщук вперше побачив трипільські речі, він здивувався, чому ніде немає інформації: речі є, а інформації про них і про цю культуру немає.

Інститут археології України продовжував традицію замовчування даних про цю величну культуру. Крім вузьких спеціалістів-археологів, що займалися дослідженням періоду неоліту і міді на території України, ніхто не знав ні про саму культуру, ні про територію її поширення. І донині інститут археології ревно ставиться до предмету свого дослідження – Трипільської археологічної культури, монополізуючи її і не допускаючи, щоб хтось, окрім їхньої профспілки – співробітників інституту, досліджував цю культуру і розглядав її не тільки як археологічний феномен або поза тими межами, ними ж встановленими.

Коли Олександр Поліщук зібрав колекцію Трипільських речей, купляючи їх у приватних осіб і людей, які виїжджали на проживання за кордон і не могли ці речі вивезти, він почав міркувати над створенням Трипільського музею. Хвиля зацікавлення Трипільською темою або, говорячи словами Поліщука, “вибух” почався десь років сім тому завдяки його спілці з Шиловим і ще декількох чоловік, в числі яких покійний Сергій Платонов, відомий своєю колекцією, що експонувалася в Києво-Печерській лаврі і Софії Київській.

Олександр Поліщук каже, що колекцію можна або показувати, або десь ховати, як багато хто робить зараз – тільки у Верховній Раді більше двадцяти депутатів, які збирають трипільські речі. Він вибрав перший варіант. “Ми є єдиною нацією, яка володіє таким глобальним надбанням, яке називається Трипільською цивілізацією”, - каже колекціонер і вважає цей музей українським храмом.

В музеї представлено більше 500 предметів, в той час, коли в Національному історичному музеї України всього 100. Чому так? Бо інститут археології України, який має право на розкопки, чомусь ховає знайдені і описані речі, а не представляє на огляд громадськості, яка за останні роки вже хоч чує про Трипільську культуру, але все ще не бачить – всього того, що є по цій культурі.

Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас , Європо,
На себе ліпше збоку подивись.
Ти нас озвала хутором пихато.
Облиш: твій посміх нам не допече,
Бо ми тоді вже побілили Хату,
Як ти іще не вийшла із печер.


Це рядки з вірша Бориса Олійника. Дійсно, трипільці будували собі хати, обмазували зсередини і зовні, потім білили і фарбували – так само, як традиційно робили ураїнці в селах. Деякі подібні на трипільські хати і дотепер можна знайти в глухих селах України і Молдови.

Коли потрапляєш в музей “Аратта-Україна”, де поруч з трипільськими речами можна побачити й предмети 19 століття в надзвичайно органічному з ними поєднанні, ти ніби опиняєшся в іншому вимірі – стоїш в трипільській світлиці, яка дивовижно нагадує українську, має таку ж піч – винахід трипільців, той самий дідух у куті, такі ж миски і горщики.

В музеї можна побачити не тільки матеріальні автентичні речі – там відчувається особлива атмосфера, а енергетика тієї землі заряжає тебе ще в дворі, де стоїть реконструйована трипільська хата, а на подвір’ї сидять жіночі глиняні статуетки – такі, які ліпили трипільці, тільки у збільшеному вигляді.

Олександр Поліщук переконаний, що про Трипільську культуру мають знати всі українці, бо українці, за його словами, – це не те, що люди першого сорту, а “вищі люди в світі”. За ними стоїть велична Трипільська цивілізація, вони є прямими нащадками того народу, який породив всі індоєвропейські народи, що пішли і в Європу, і в Азію. Згадаймо хоча б арійців, які пішли в Індію та Іран, а через століття-тисячоліття поверталися, наприклад, у вигляді кіммерійців, скіфських і сарматських племен на територію України.

Отже, ми радимо всім відвідати музей, бо словами неможливо розповісти про те, що варто побачити і відчути. Для студентів київських вузів у приміщенні музею відбуватимуться виїзні лекції - першими іх слухатимуть студенти з МАУП.

До теми:
Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «Подія дня»:
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Нація або спільнота людей, що не використовуватиме свій інтелект, уважається за тварин, котрі не мають інтелекту взагалі. Таких людей можна використовувати як робочу худобу або матеріал залежно від вибору чи уподобань”
Таємна доктрина так званої «Більдерберзької групи»

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 

 

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на aratta-ukraine.com обов`язкове.