Аратта - На головну

17 січня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- у 1919-1920 роках Кам`янець-Подільський ненадовго став державним центром України - останньою столицею УНР. Сюди перемістилися Директорія та Уряд УНР. В місті постав Комітет охорони Республіки. Однак у 1920 році Червона армія розгромила війська УНР.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


ДніпроГЕС підірвав НКВС?

Невідоме Регіон: Запорізька область 12038 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 30.07.2010 03:52 | Всі новини | Версія для друку | Коментарі (0)

Час підриву встановлено - 18 серпня 1941 року з 20:00 до 20:30 Дніпровську державну електричну станцію зруйнував 157—й охоронний полк НКВС за наказом Верховного командування СРСР
Час підриву встановлено - 18 серпня 1941 року з 20:00 до 20:30 Дніпровську державну електричну станцію зруйнував 157—й охоронний полк НКВС за наказом Верховного командування СРСР
Активісти “Свободи” переконують, що Дніпровську ГЕС під час війни зруйнували не німці, а радянські спецслужби.

У Запоріжжі з’ясовують, на чию ж совість “записати” підрив Дніпрогес часів Другої світової війни. Встановити історичну правду мають члени робочої групи з питань міської топоніміки на чолі із заступником мера Сергієм Гладченком, пише "Україна молода".

Активісти місцевої філії ВО “Свобода” й так знають винних: у своїх дослідженнях вони відштовхнулися від начебто й несуттєвого факту: на лівому березі Дніпра, біля греблі, стоїть пам’ятний камінь, на якому викарбувана подяка воїнам, котрі відвернули руйнацію електростанції німцями, а на правому, біля адміністративної будівлі, пам’ятна дошка інформує, що під час Другої світової війни Дніпровську ГЕС зруйнували німці.

На засіданні “свободівці” оприлюднили документи, які свідчать, що “18 серпня 1941 року з 20:00 до 20:30 Дніпровську державну електричну станцію зруйнував 157—й охоронний полк НКВС за наказом Верховного командування СРСР. Тоді від викликаної підривом величезної хвилі загинуло від 75 до 100 тисяч непопереджених мешканців та близько 20 тисяч забутих командуванням і неевакуйованих червоноармійців”.

“Ми ні в якому разі не захищаємо коричневих нацистів, але ж ми не збираємось також виправдовувати і червоних комуністів, — акцентує прес—служба Запорізької обласної організації ВО “Свобода”. — Для нас що коричневий, що червоний — лише два відтінки одного кольору, що завдав глибокі рани Україні. Тому запорізька “Свобода” й надалі відновлюватиме історичну правду у своєму місті”.

За пропозицією Сергія Гладченка, ухвалення “вердикту” з порушеного “свободівцями” питання відтерміновано. Наступне засідання робочої групи буде “спекотнішим”, позаяк свої “документальні аргументи” щодо підриву Дніпрогес висунуть комуністи. З огляду на “далекий від патріотичного” склад робочої групи (у топонімічній комісії — жодного науковця чи учителя—історика), активісти “Свободи” сумніваються в об’єктивності рішення, яке ухвалюватимуть де—факто лише “заражені комуністичною свідомістю” чиновники мерії та один співробітник Краєзнавчого музею. Авторитетні ж краєзнавці регіону — такі, скажімо, як професор Запорізького національного університету В. Мароко, — до складу комісії не включені.

Відтак, прогнозують “свободівці”, місто козацької колись слави “ще довго матиме брехливу совєцьку історію з такими обманними дошками, як обабіч Дніпрогес”.

* * *

Підрозділи Червоної армії, що тримали оборону, виконуючи «наказ товариша Сталіна від 3 липня 1941 року» переключивши генератори ГЕС на самоспалення, відступили на Лівобережжя.

Колишній начальник будівництва Дніпрельстану Ф.Г. Логінов розповідає: “Це було 18 серпня 1941 року. У той день Дніпрогес працював з повним навантаженням, хоча снаряди летіли через греблю і машинний зал електростанції. У разі відступу наших військ вирішено було обладнання станції і греблю вивести з ладу, не дати противнику можливості користуватися Дніпрогесом. Важка, але необхідна операція була доручена головному інженерові Дніпрогесу Григорію Шацькому... ”.

Німці згодом також підтвердили руйнування машинного залу працівниками станції. У мемуарах Шпеєра, який з вересня 1930 був керівником військового будівництва Рейху, а з лютого 1942-го - імперським міністром озброєння, повідомляється: «... Відвідав я і висаджену росіянами електростанцію в Запоріжжі. У ній, після того, як велика будівельна частина зуміла закласти пролом в греблі, були встановлені німецькі турбіни. При своєму відступі росіяни вивели з ладу устаткування дуже простим і примітним чином: перемиканням розподільника змащення при повному режимі роботи турбін. Позбавлені змащення, машини розжарилися і буквально зжерли самі себе, перетворившись на купу непридатного металобрухту. Вельми ефективний засіб руйнування і лише - простим поворотом рукоятки однією людиною!».

Але турбіни не були головною метою знищення. Слід було підірвати саму греблю. Німецькі війська були ще на правому березі Дніпра, в районі Нікополя та Кривого Рогу.
Про планований вибух Дніпровської греблі ніхто не був попереджений ні на самій дамбі, якою в той часі рухались військовий транспорт і війська, які відходили на лівий берег Дніпра, ні населення й установи міста Запоріжжя - кілометрів 10-12 від гідроелектростанції вниз за течією Дніпра. Так само не були попереджені військові частини, розташовані вниз від Запоріжжя в дніпровських плавнях, хоча телефонне з’єднання в той час на Лівобережжі функціонувало нормально...
Про планований вибух Дніпровської греблі ніхто не був попереджений ні на самій дамбі, якою в той часі рухались військовий транспорт і війська, які відходили на лівий берег Дніпра, ні населення й установи міста Запоріжжя - кілометрів 10-12 від гідроелектростанції вниз за течією Дніпра. Так само не були попереджені військові частини, розташовані вниз від Запоріжжя в дніпровських плавнях, хоча телефонне з’єднання в той час на Лівобережжі функціонувало нормально...

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

До теми:
Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «Невідоме»:
Loading...
  
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Ніколи не виживе той народ, котрий сприймає свою історію очима сусідів”
Фрідріх Ніцше

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.