X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

22 січня 2019, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Цього тижня Україна відзначатиме річницю найстрашнішої трагедії ХХ століття – штучного Голодомору 30-х років

Національне питання Регіон: Луганська область 6295 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 21.11.2006 00:14 | Всі новини | Версія для друку | Коментарі (0)

Цього тижня Україна відзначатиме річницю найстрашнішої трагедії ХХ століття – штучного Голодомору 30-х років
Цього тижня Україна відзначатиме річницю найстрашнішої трагедії ХХ століття – штучного Голодомору 30-х років
Цинічній жорстокості цього злочину, визнаного десятьма країнами Європи і Америки, але досі не названого геноцидом в самій Україні, “Факти” телеканалу ICTV присвячують репортажний серіал.

Олег Гулик об'їхав регіони України, де пам'ятають, як міняли золото на жменьку борошна. Перший репортаж з Луганщини, де свідчення очевидців не залишають сумнівів: Голодомор мешканців України не був випадковістю.

Конюшні на цвинтарі. На початку тридцятих навколо знаменитого Новоолександівського кінного заводу від голоду вимирали цілі села. Вгодовані ваговози і скакуни – експортне золото царської, згодом більшовицької Росії – цінувалися більше, ніж селяни. У голод приходили просити милостині у тварин. Від людей чекали лише смерті.

Ганна Перегняк, очевидець Голодомору:
"Їм давали вівса і ячменю. А якщо ти вкрадеш у коней – вісім років тобі давали за це. Так люди боялися красти у коней, тому що у тюрму посадять".

Ганна Перегняк – з роду старих, ще імператорських конюхів. На 98-м років - два найяскравіші спомини. Від останнього управителя конюшнями ховає на горищі подарунки – крісла і кисет. Від більшовиків у пам’яті – страшний голод. І прикрість тих часів - у сусідніх з Луганщиною російських селах голоду не було.

Віра Андріївна - місцева вчителька. За двадцять років вона зібрала двісті спогадів таких, як у Ганни Перегняк. Усі спеціально завірила у сільрадах, бо через кілька років, каже, у такі згадки мало хто повірить – у тридцятих українські села вимирали, а через кордон - люди збивали статки. Від мешканки сусідньої російської Карпівки пані Віра записала таке.

Віра Анус, дослідник Голодомору:
"А вона і каже: "Я, дочечко, із Карпівки. У нас, у Карпівці, не голодували. Ми навіть трішки нажилися, коли голодували, бо із Бараниківки, Злодіївки і Зеленківки несли усе – і рушники, і полотно, і кожухи. І за гнилі бурячки можна було виміняти таку річ, яку купити навіть неможливо".

На кордоні з Росією НКВС виставили кордони із комсомольців. З того боку не пускали продукти, з цього – жебраків. Люди сновигали між селами, просячи харчу у таких же голодних, як і вони самі. На 98-му році баба Ганна кається, що не змогла тоді допомогти – родина, аби прогодуватися, продала усе золото до спеціальних приймалень. За золоту мамину обручку – торбинка насіння льону.

Ганна Перегняк, очевидець Голодомору:
"Ось так сумочку мучки дали і льону пригоршні дві. Ми його взяли, а там купа гороб’ячого гімна. Ми його взяли, потовкли і зробили такі ліпеники".

У Луганській області селянство вимерло. Ті, хто хотів урятуватися, кидали землю і тікали до копалень. Ідейно підкутих пролетарів годували ліпше.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «Національне питання»:
Loading...
  
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Нація або спільнота людей, що не використовуватиме свій інтелект, уважається за тварин, котрі не мають інтелекту взагалі. Таких людей можна використовувати як робочу худобу або матеріал залежно від вибору чи уподобань”
Таємна доктрина так званої «Більдерберзької групи»

 
Реклама на порталі
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 

 
Internet Map Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2019.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.