Аратта - На головну

23 липня 2017, неділя

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Миколаївщина на початку тридцятих могла нагодувати пів-України, а мешканці регіону голодували

Національне питання Регіон: Миколаївська область 5212 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 23.11.2006 10:44 | Всі новини | Версія для друку | Коментарі (0)

Миколаївщина на початку тридцятих могла нагодувати пів-України, а мешканці регіону голодували
Миколаївщина на початку тридцятих могла нагодувати пів-України, а мешканці регіону голодували
“Факти” телеканалу ICTV продовжують репортажний серіал до річниці Голодомору 1932-33 років.

Олег Гулик показав Миколаївський порт, який у 30-ті ледь вміщував зерно, що направляли на експорт. А селяни, в яких це зерно відібрали, мріяли про крихту хліба.

Голодна житниця. Миколаївщина на початку тридцятих могла нагодувати пів-України. Зерно на токах, вокзалах і портах. Хліб - імперіалістам, золото - більшовикам. Селянам - смерть.

Юрій Котляр, доктор історичних наук:
"Напередодні страшенної трагедії Голодомору 1932-33 років Миколаївщина фактично вийшла на рівень тогочасних передових країн сільськогосподарських. Якщо на початок 32-го року ми можемо говорити про кількість експортного зерна на рівні 40-50 тисяч тонн, то на кінець 32-го експорт становив вже більше 102 тисяч тонн".

Юрій Котляр – професор і місцевий дослідник мору. Каже, зараз ховає спогади очевидців по шухлядах. На півдні України про страхіття тридцятих мало хто хоче чути. Одного разу прочитав лекцію у власному відділенні Одеського університету. Студенти блідли, шоковану професуру виводили з кафедри. Свідомість відгороджується від правди – подекуди врожайні райони вимирали до ноги. Нинішня апатія засіяна вчорашнім страхом.

Тетяна Березовська – внучка колишнього директора портового елеватора. Чиновник у 33-му поховав власну матір, відмовивши їй у жбанку зерна.

Тетяна Березовська, дослідниця Голодомору:
"Навіть той факт, що хвора була матір, не змусили його, не похитнули в тому, щоби цю миску він простягнув рідній матері через руки сестри. Тобто такий вчинок багато про що характеризує – чи то якийсь революційний фанатизм з одного боку, а можливо і про боязнь".

Миколаївський порт. У 1932-33 за кордон на продаж вивозили все збіжжя. Елеватор не вміщав зерна, іноземці не встигали відганяти переповнені судна. Пшеницю їли птахи, гноїли дощі, розвівав вітер.

У Катерини Чужохліб до порту відібрали останнє. Батько пішов скаржитися до сільради. Не повернувся. Родину від голодної смерті врятували репресії – аж до маленьких дітей більшовики вивезли до Сибіру. Жебракувати в Росії було легше. У село повернулася через сорок років і не знайшла пам’ятки про голод.

Катерина Чужохліб, очевидиця Голодомору:
"Приїхали, а того пам’ятника уже нема. Великий був пам’ятник. Там, казали, стільки людей було, що открито. Тоді вже, як люди почали оживати, почали його закривати. Так і казали – це пам’ятник голодомору. Потім його знесли. При радянській владі його взяли і знесли".

Майже усе доросле населення вимерло у тридцяті. Аби помститися, діти у війну воювали на боці Української повстанської армії. А внуки – забули. В українського селянина відібрали хліб, натомість посіяли зерно страху і апатії. Через сімдесят років – жнивуємо байдужість.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «Національне питання»:
Loading...
  
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Чудо не суперечить законам природи - воно суперечить нашим уявленням про неї ”
Блаженний Августин

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.