Актуально
7964 перегляди
|
Туркменбаши Ніязов - був проголошений лідером усіх туркмен |
Державне телебачення Туркменії вийшло з екстреним випуском новин, в якому офіційно підтверджені повідомлення, що з'явилися раніше, про смерть Президента Сапармурата Ніязова.
«Вночі, о 1:10 за місцевим часом, зупинка серця привела до раптової смерті Президента Туркменії Сапармурата Ніязова на 67 році життя», - мовиться в офіційному повідомленні.
Телебачення відзначає, що перший Президент Туркменії керував країною протягом 21 року, «ставши творцем незалежності й суверенітету країни».
У своєму зверненні до туркменського народу, що прозвучало в екстреному випуску телевізійних новин, члени Державної ради безпеки, Кабінету Міністрів, депутати Меджлісу (парламенту) Туркменії відзначили, що «славні роки, коли Великий Сердар був лідером туркменського народу, підтвердили його божественний дар передбачення і уміння визначати справжні пріоритети, його неабиякі здібності в мистецтві бути на чолі нації, виявили талант дипломата, мудрої і гуманної людини.
«Цілі, які він ставив, ґрунтувалися на інтересах народу, здійснювані масштабні проекти гармоніювали з національним духом туркмен, були прийняті серцем кожного туркмена, кожного туркменістанця”, - мовилося у зверненні.
“Сапармурат Туркменбаши відносився однаково шанобливо до представників всіх націй і народностей, що проживають в Туркменії, затверджував у країні принципи єдності, згуртованості і взаємної довіри”, - наголошується в посланні.
“У цю важку годину народ Туркменії, будучи вірним принципам туркменської національної державності, закладеним великим Сердаром в основу незалежного Туркменістану, неухильно йтиме політичним курсом Сапармурата Туркменбаши”, - йде мова у зверненні до народу.
Сапармурат Ніязов: великий вождь всіх туркмен
Сапармурат Атаєвич Ніязов народився 19 лютого 1940 року в Ашхабаді. Його батько Атамурат загинув на фронті в роки Великої Вітчизняної війни, під час ашхабадського землетрусу 1948 року загинули його мати Гурбансолтан-едже і двоє братів. 7 травня 1996 року в центрі Ашхабада був відкритий пам'ятник матері Президента Ніязова.
У 1959 році почав трудовий шлях інструктором Туркменського територіального комітету профспілки робочих та службовців геологорозвідувальних робіт. Потім продовжив освіту в Ленінградському політехнічному інституті, де в 1967 році отримав диплом інженера-енергетика.
У 1965 р. - працював формувальником на одному з ленінградських підприємств.
З 1967 р. - майстер, старший майстер Безмейської ГРЕС ім. Леніна в Ашхабадській області.
З 1970 р. - інструктор, заст. зав. відділом ЦК КПТ (Комуністичної партії Туркменії).
У 1976 р. - закінчив заочну вищу партшколу при ЦК КПРС. Член КПРС з 1962 р.
З 1980 р. - перший секретар Ашхабадського міськкому Компартії.
З 1984 р. - інструктор відділу організації партійної роботи ЦК КПРС.
У 1985 р. - голова Радміну ТРСР.
З грудня 1985 року - перший секретар ЦК КПТ, одночасно з січня 1990 р. - голова ВС ТРСР. Член ЦК КПРС з 1986 р. Делегат 26, 27, 28 з'їздів, 19 партконференцій. Народний депутат СРСР від Ашхабадського сільського територіального округу. Член ВР СРСР. 13 січня 1990 року Ніязов був обраний головою Верховної Ради Туркменської РСР. Через півроку ВР прийняла Декларацію "Про державну самостійність Туркменської Радянської Соціалістичної Республіки".
Пост Президента був введений у Туркменії ще до офіційного його закріплення в новій Конституції - в 1990 році. Перший секретар ЦК Компартії, Голова ВР Сапармурат Ніязов був обраний на цей пост шляхом всенародного голосування. Згідно з офіційними даними, за нього проголосували 98,3% виборців.
Після ухвалення Конституції Президент запропонував провести нові вибори, щоб привести свої повноваження у відповідність із новим Основним законом. 21 червня 1992 року єдиний кандидат - Сапармурат Ніязов знов був обраний Президентом республіки переважною більшістю виборців: за нього віддали голоси 99,5%.
У другій половині 1993 року Демократична партія Туркменістану (колишня Комуністична партія Туркменії) запропонувала продовжити повноваження Сапармурата Ніязова на другий 5-річний термін без проведення перевиборів в 1997 році.
У січні 1994 року на Всенародному референдумі переважна більшість виборців підтримали цю ідею.
У грудні 1999 року Народна рада Туркменістану ухвалила рішення про довічне президентство Сапармурата Ніязова.
У серпні 2002 року Народна Рада знов ухвалила рішення про необхідність зробити президентський термін Ніязова довічним, проте Туркменбаши офіційно заявив, що вибори лідера країни все ж таки відбудуться після 2008 року. Сапармурат Ніязов був одружений, мав сина й дочку.
У 1994 р. він заснував Рух національного відродження "Галкініш". Крім того, С. А. Ніязов - голова Демократичної партії Туркменістану.
У листопаді 2002 року в Ашхабаді на життя Ніязова було здійснено замах: кортеж Президента був обстріляний з вантажівки. В результаті інциденту ніхто не постраждав. Туркменбаши назвав організаторами замаху колишніх високопоставлених туркменських чиновників: міністра закордонних справ Бориса Шіхмурадова і міністра сільського господарства Імамберди Іклімова.
Після розповсюдження в 2004 році в Ашхабаді антиурядових листівок Президент змістив із посади міністра внутрішніх справ, звинувативши його в некомпетентності. Проте, положення адміністрації Ніязова достатньо стабільне завдяки значним доходам, які країна отримує від видобутку природного газу і нафти.
Роковини обрання Сапармурата Ніязова на пост Президента (21 червня 1992 року) відзначається в Туркменістані щорічно, хоч і не є офіційною святковою датою.
Ім'я Туркменбаши (очільник туркмен) привласнене Сапармурату Ніязову офіційно, ухвалою Меджлісу.
Ім'ям Сапармурата Ніязова в Туркменії названо місто Туркменбаши (колишній Красноводськ), значну кількість вулиць, заводів, колгоспів, шкіл. Утім, Президент намагається стримувати надмірну пристрасть до увічнення його імені й час від часу звертається до співвітчизників із закликами припинити ставити прижиттєві пам'ятники. На одному із засідань Народної ради в 1995 році Туркменбаши заявив, що відтепер для привласнення його імені чому б то не було, необхідно отримати дозвіл.
Одночасно з днем народження Туркменбаши в Туркменістані відзначається День національного прапора. У 2002 році Президент приурочив до свого дня народження спеціальний указ, згідно якому кожен громадянин країни, що досяг 62-річного віку, має право на вихідний день і грошову допомогу для купівлі жертовного барана.
Серед указів Президента значаться: заборона дикторам користуватися макіяжем, заборона опери й балету, заборона молоді носити довге волосся і вставляти золоті зуби (2001), закриття сільських бібліотек (2004), звільнення 15 тис. медичних працівників і закриття багатьох лікарень поза столицею (2005), заборона виконувати нетрадиційну музику по телебаченню, радіо і в громадських місцях (2005) і т.д. Нетуркменські культурні організації не мають права діяти в країні.
П'ять разів удостоювався звання Героя Туркменістану і нагороджувався медаллю "Алтин Ай" ("Золотий півмісяць"). Кавалер ордена "Рухибілент" ("Високий дух").
Нагороджений золотою медаллю Міжнародної академії інформатизації при ООН, золотою медаллю Усесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера, премією Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем, премією Шовкового шляху.
У 2001 році Ніязов закінчив роботу над "культурно-етичним кодексом нації" - книгою "Рухнаме".
Ця книга, що увібрала в себе, за словами Президента, історичне й духовне коріння туркменського народу, розглядається як напуття першого Президента Туркменістану прийдешнім поколінням країни.
У серпні 2002 року Туркменбаши ухвалив рішення про перейменування місяців року і днів тижня. З цієї миті, наприклад, січень у Туркменії називатиметься “туркменбаши”,а квітень – “гурбансолтан-едже” (на ім'я матері Ніязова).
Більше новин за темою «Подія дня»:
