Аратта - На головну

22 жовтня 2017, неділя

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень - це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. На Youtube різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


«Другий Ломоносов» - Анатолій Кифішин нарешті отримав визнання у себе на Батьківщині

У світі науки 5561 перегляд Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 20.12.2012 23:10 | Всі новини | Версія для друку | Коментарі (0)

Анатолій Кифішин - «другий Ломоносов»
Анатолій Кифішин - «другий Ломоносов»
Московський вчений-шумеролог, який уперше прочитав символи Кам`яної Могили, який висловив гіпотезу про існування першої європейської цивілізації - держави Аратта, завдяки чому наш портал і отримав таку назву, нарешті був відзначений у себе вдома.

13 грудня 2012 в Державному Кремлівському палаці відбулася ювілейна церемонія міжнародною премією Андрія Первозванного «Віра і Вірність!».

Російський сходознавець, фахівець з шумеро-вавилонської писемності Анатолій Георгійович Кифішин удостоївся премії «Віра і Вірність» «за видатні досягнення в справі вивчення найдавніших писемних пам’яток людства, особисту мужність у відстоюванні інтересів вітчизняної науки».

Як пише на своїй сторінці в Facebook Олег Бойко, Анатолій Кифішин отримав нагороду і привітання під звуки гопака.

Його життя - це приклад щирого, відданого і безкорисного служіння історичній науці, вивченню писемності та історії шумерів - древнього народу Близького Сходу. Кифішин закінчив Чернівецький і Ленінградський університети. На шумерському відділенні Східного факультету в Ленінграді став відданим послідовником свого вчителя - академіка Василя Васильовича Струве, який називав талановитого учня «другим Ломоносовим». Відданість історичній науці Анатолій Георгійович проніс крізь безліч життєвих випробувань.

У радянські роки дослідження обдарованого вченого часто зустрічали нерозуміння в науковому середовищі, його праці замовчувалися. У середині 90-х років ХХ століття Кифішин провів дослідження археологічної пам’ятки «Кам’яна могила» в Приазов’ї, зберіг сліди стародавніх малюнків і символів.

У 2001 році в Києві було видано фундаментальне дослідження Кифішина «Кам’яна могила». Сьогодні чекають свого видання, широкого вивчення і поширення й інші праці видатного вченого, що володіє величезною науковою ерудицією і унікальними знаннями. Завдяки йому сучасній людині стає ближче і зрозуміліше дивовижна цивілізація, що існувала за кілька тисячоліть до нас і першої створила писемність.

За словами Кифішина, майбутнє людство зобов’язане прочитати шумерські написи, якими покриті всі Карпати.

«Кам’яна могила, - всього лише книжка-абетка, для прочитання енциклопедії Карпат» сміло заявив він у Кремлі.

На жаль, у відомого вченого не залишилося учнів, які зволіли кар’єру і безслідно зникли, - адже роботи доведеться ще років на двісті. Подякувавши керівництву ФАП за вручення йому нагороди Анатолій Георгійович закінчив свою промову словами римського історика Тацита: «Я зробив, що міг, але сподіваюся, що інші зроблять краще, якщо зможуть».
Написи Кам’яної могили
Написи Кам’яної могили

Довідка:

Анатолій Георгійович Кифішин народився 2 червня 1935 в селі Біле Троїцького району Алтайського краю. Родина незабаром переїхала в Україну, у м. Дашів, Іллінецького району Вінницької області.

У березні 1944 року в дев’ятирічному віці підірвався на міні Другої світової війни, втративши руку й одне око. Закінчив Чернівецький університет за фахом історика (1958), потім Східний факультет Ленінградського університету. Учився в аспірантурі в академіка Струве, але захистити дисертацію не встиг через смерть свого вчителя.

Після смерті Струве Кифішин перебував у постійній опозиції до визнаного лідера радянського сходознавства, Ігоря Михайловича Дьяконова. Кифішин відстоював точку зору свого вчителя на переклади деяких слів, мав власну позицію по топографії міста Лагаш, що прямо суперечила позиції Дьяконова, не погоджувався з перекладами шумерських поем Дьяконова, вважаючи їх підігнаними під сучасне мислення. Кифішин надалі самостійно переклав десятки шумерських творів у менш художньому, але, на свою думку, у більш точному виді.

Протистояння з Дьяконовим досягло свого піка в 1969—1970 році, коли вчені обмінялися відкритими листами на сторінках журналу «Вісник древньої історії». У результаті Анатолій Георгійович був змушений залишити й московський інститут, а Дьяконов, будучи членом безлічі редколегій, упродовж багатьох років особисто стежив за тим, щоб Кифішина не публікували в наукових журналах. За публікацію робіт Кифішина постраждав і головний редактор «Вісника древньої історії», історик античності Сергій Львович Утченко.

Однак Анатолій Георгійович не покинув Москви й не припинив заняття шумерологією. Відсутність прописки і постійного місця роботи його також не зупинили. У сімдесяті роки, незважаючи на інвалідність, він жив у власноручно вибудуваному курені в районі станції «Перловська» в Підмосков`ї, а весь денний час проводив в Ленінській бібліотеці, пропуск у яку діставав по знайомству. Написав кілька книг, включаючи «Історію Шумеру», однак опублікувати їх в СРСР не зміг.

З 1970 року аж до розпаду СРСР, Кифішин зміг опублікувати лише короткі, піддані цензурі популярні статті в журналі «Техніка - молоді», а також кілька робіт в Болгарії болгарською мовою.

У дев’яності роки Анатолій Георгійович вивчав пам’ятник Чатал-Гуюк в Туреччині й Кам’яна могила в Україні і прийшов до висновку, що обидва пам’ятники містять протошумерську писемність.

У 2001 році опублікував велику монографію, де привів протошумерський словник, силлабарій Кам’яної могили й версію перекладів текстів Кам’яної могили. Результати цих досліджень Кифішина одержали суперечливу оцінку в популярній літературі. З одного боку, Дьяконов перед своєю смертю в 1999 році, ще до публікації праці Кифішина, встиг дискредитувати його припущення, з іншого боку, обережні припущення Кифішина були підхоплені деякими українськими публіцистами в перекрученому виді «Україна — батьківщина шумерів». Популістська полеміка привела до того, що багаторічна праця Кифішина дотепер не одержала наукової оцінки, і поки не можна сказати чи зробив Кифішин видатне відкриття або помилявся.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

До теми:
Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «У світі науки»:
Loading...
  
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те ні се. Він, бачите, собі з походження — українець, з виховання — руський, з переконань — неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі — боягуз, себелюб, раб. От це — малорос.”
Володимир Винниченко

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.