У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО
Все більше наших співвітчизників шукають щастя за межами України, відкриваючи власну справу в тих країнах, які надають більше можливостей для ведення бізнесу. Однією з таких країн, яка гостинно приймає українців, стала Грузія.
Ще три роки тому Дарина та Кирило почали подорожувати. За цей час об’їздили всю південно-східну Азію. Жили у спекотному Таїланді, Індонезії, Малайзії та Камбоджі. Та от - вже місяць їхня нова домівка – грузинський курорт Гудаурі.
«Мандрівка розпочалася на початку жовтня. Виїхали з Києва, три тижні по Грузії, три тижні по Туреччині на машині. Потім повернулися сюди, тут і залишилися. Нам хотілося снігу, тому що ми два роки його не бачили вже», - розповідає власниця хостелу в Гудаурі Дарина Дихтяренко.
Снігу тут більш, ніж вдосталь. А ще – нема відбою від туристів. А тому, не довго думаючи, подружжя придбало старий будиночок неподалік гірськолижних схилів. Зробили там ремонт, поставили газову пічку – і відкрили готель, правда, для не дуже вибагливих туристів. Дарина каже – з малечку чула про грузинську гостинність, але яка вона насправді – дізналася лише тут.
Гудаурі. Фото - biotin.livejournal.com
«Грузини – дуже хороші люди. Вони всю дуже гостинні. Можна просто йти вулицею, і люди кличуть до дому – приходьте, залишайтеся в нас жити, скільки схочете, ось вам їжа, ось вам постіль, пральна машина, все для вас», - каже Дарина.
Ще більше про життя в Грузії знає фотограф Олександр Петін. Рік тому він вперше приїхав у Тбілісі – відсвяткувати з родиною новий рік. Відтоді так закохався у це місто, що переїхав сюди жити і відкрив власне кафе-студію у самісінькому центрі.
Вдень - він тут фотограф, а щойно приходять перші клієнти стає і кухарем, і прибиральником і охоронцем. Каже – обожнює грузинів, та от коли доходить до діла, краще все зробити самому.
«Домовитися трошки складніше. Це якась необов’язковість, до якої ти звикаєш і яка майже являється національною рисою. Якщо сказали – то вони зроблять», - каже Олександр.
І саме цим Грузія приваблює не лише охочих відкрити тут власну справу, а й просто відпочити душею, занурившись у світ розміреного життя за келихом вина на стареньких вуличках Тбілісі, у мандаринових садах Батумі чи серед високих гірських скель Кавказу.
Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
...Всяк мусить пізнати свій народ і в народі себе. Чи ти рус?... Будь ним... Чи ти лях?... Ляхом будь. Чи ти німець? Німечествуй. Француз? Французуй. Татарин? Татарствуй. Все добре на своєму місці в своєму образі, і все красно, що чисто, природно, що не є підробкою, не перемішано з чужим по роду...” Григорій Сковорода