Аратта - На головну

23 березня 2017, четвер

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Колесса знайшов вічний спокій біля Франка та Людкевича

Втрата Регіон: Львівська область 6313 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 13.06.2006 16:15 | Всі новини | Версія для друку | Коментарі (0)

Фото Мирона МАСЛЮКА
Фото Мирона МАСЛЮКА
Вчора у Львові на Личаківському цвинтарі поховали видатного композитора та диригента Миколу Філаретовича Колессу

На жодному поважному зібранні, виставі, концерті, презентації книжки – ніде і ніколи не бачила одночасно стільки відомих діячів культури, як учора. Віддати шану Миколі Колессі, провести його в останню путь прийшли композитори, музиканти, диригенти, співаки, письменники, художники, науковці, фотохудожники... У велелюдному натовпі бачила Мирослава Скорика, Євгена Станковича, Марію Байко, Олександра Козаренка, Ніну Бічую, Ігоря Калинця, Івана Самотоса, Мирона Кипріяна, Богдана Стельмаха, Олега Кульчицького, Івана Вакарчука, Андрія Бокотея, Любов Кияновську, Юрія Ланюка, Богдана Козака, Марію та Ларису Крушельницьких... Відомі і невідомі обличчя, сотні людей – і старших, і зовсім юних. І потужне відчуття єдності, однодумства та непоправної спільної втрати, розчинене у повітрі...

Домовину з тілом Миколи Філаретовича встановили у вестибюлі філармонії. Двері концертного залу відчинені – звідти лунає музика. На сцені - симфонічний оркестр філармонії, диригентом якого свого часу був Микола Колесса. Чимало колег Миколи Філаретовича з Музичної академії ім. М.Лисенка прийшли віддати шану тому, хто почав викладати у цьому науковому закладі ще у далекому 1931 році – і працював в академії до останніх днів свого життя.

Дванадцять років – з 1953 по 1965 – Колесса був ректором академії (тоді ще - консерваторії). Серед представників музичної громади Львова вчора було чимало диригентів. Усі – учні Миколи Філаретовича, адже саме він сімдесят років тому заснував у Львові перші в Західній Україні професійні курси диригентів, і з того часу почався відлік галицької школи диригентства. В останню путь проводжала свого колишнього керівника хорова капела “Трембіта”. Почесну варту несли пластуни, віддаючи шану одному з найвідоміших та найпочесніших своїх побратимів. Обличчя Миколи Філаретовича було, як завжди, натхненне і гарне, але цього разу – немов мармурове, ніби створене руками геніального скульптора, якому вдалося вкласти у своє творіння і велич, і простоту, і так багато цим сказати.

Траурні процесії тепер містом не ходять - хіба як виняток. За тілом Миколи Філаретовича від філармонії до Личаківського цвинтаря йшли пішки широкою людською рікою. Львів проводжав Колессу, зупинивши навіть рух пішоходів на тротуарах. Люди зупинялися самі – немов передаючи по естафеті хвилину мовчання. Львів відбивався у спалахах сонячних променів на шибках вікон, підняв у повітря зграйку голубів біля пам’ятника Данилові Галицькому, завмер почесною вартою каштанів уздовж вулиці Пекарської. Коли ж на головній алеї Личаківського цвинтаря відзвучали прощальні промови, почулися раптом трелі соловейка... “Вічная пам’ять” співали разом – до хору професіоналів приєдналися голоси усіх присутніх.

Микола Філаретович Колесса знайшов вічний спокій у пантеоні видатних культурних діячів Львова – на головній алеї Личакова. Вічним сном спочив біля Івана Франка, якого пам’ятав зі свого дитинства, та біля вчителя та колеги - Святослава Людкевича. Зі смертю Миколи Колесси – останнього лицаря минулої доби, перегорнуто чергову сторінку нашої історії...

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «Втрата»:
Loading...
  
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Тільки осягнувши минуле, люди будуть здатні на пророцтва, що спрямовані в майбутнє”
Дмитро Волкогонов

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.