Актуально
Регіон: 
|
Рукопашний бій "лава на лаву". Фото phl.com.ua |
Були делегації Кубанського козацького війська, прихильники козацьких традицій із Білорусі. Багато таборів розбили також представники українського козацтва.
Фестиваль зібрав понад дві тисячі глядачів, більшість із яких — молодь.
”Ми спілкуємося із діаспорою, запрошуємо їх щороку, — каже віце-президент Всеукраїнської федерації ”Спас” Костянтин Рижов. — Проте далі розмов у них не йде. А от наші побратими з Кубані приїжджають регулярно. Цього року під час параду відмовилися йти з табличкою ”Росія”. Її замінили на ”Кубань”. Приїжджали подивитися болгари — обіцяли бути наступного року”.
В неділю, 30 липня, козаки билися на шаблях і стріляли з гармат. А потім браталися і традиційно їли куліш. Усе розпочалося у суцільній тиші з пісні Кобзаря, а потім – постріл гармати – і справжній бій “лава на лаву”. Як зазначив Рижов, рукопашні бої ”лава на лаву” — коли хлопці в шароварах голіруч вовтузять одне одного, — завжди є найбільш видовищним. Щоправда, потім відбувається загальне братання. Цього року в бою зійшлося близько півтори сотні осіб. Такої кількості поки що не було за всю історію проведення фестивалю. Представники запорізької і дніпропетровської бойових шкіл протистояли збірній усього світу. Завершилося все нічиєю.
Коли з'явився цей звичай у наших предків, пригадати ніхто не може. Проте кожен знає закони цієї боротьби. Бити лише в корпус, а не в голову чи не дай Боже нижче поясу чи в спину. І удари повинні бути такі, щоб супротивник вилетів з лави. Порушників правил козаки кидають у Дніпро. Те ж саме стосується і глядачів, які близько підходять до бійки. Проте, лава на лаву – не повне дійство. З кожної сторони висувають ще й кращих козаків з боротьби навхрест та на ременях. Ці бійці страху не знають. Свист, крики «відірви йому чуба» супроводжують дійство. За бурхливістю емоцій уболівальників ці бої можуть перемогти найпопулярніші спортивні змагання.
Козацтво ніколи не було переможене, вважає найколоритніший козак з Волині Володимир Присяжнюк, з яким всі бажали сфотографуватися і з'їсти хоч трохи юшки. Відродженню козацьких традицій особливо раділи літні люди. Так, Володимир Антонович Корягин все життя проробив сільским учителем неподалік Запоріжжя. Згадує, що раніше всі знали, що вони козацького роду, проте подібні свята він зміг побачити і взяти в них участь лише зараз.
За матеріалами публікації в «Газеті по-українськи», репортажу 5 каналу.
До теми:
