X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

26 квітня 2018, четвер

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- передтечею кінотворчості італійськіх неореалістів була стрічка, знята українською кіностудією. Цією кінострічкою фахівці вважають фільм Марка Донського “Веселка” (1943 рік) за однойменною повістю Ванди Василевської. Фільм був знятий на київській кіностудії, яка в роки Другої світової війни була евакуйована в Середню Азію. Він розповідає про українське село під час війни. Президент Рузвельт, переглянувши фільм, надіслав режисерові телеграму з подякою, а у 1944 році картина була відзначена Асоціацією кіно і радіо США.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Акт вандалізму, чи…?

Надзвичайна подія Регіон: Київська область 5494 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 4.02.2009 01:33 | Всі новини | Версія для друку | Коментарі (0)

Акт вандалізму, чи…?
Акт вандалізму, чи…?
На меморіалі пам’яті жертв Голодомору поблизу Борисполя зникла бронзова скульптура.

26 листопада минулого року помпезно, за участю Президента України, обласного та районного керівництва, поблизу Борисполя було відкрито величний меморіал пам’яті жертвам Голодомору 1932-1933 років.

Тоді говорили, що вартість його становить близько 9 мільйонів гривень. Та мова не про це.

Прямуючи минулого вівторка надвечір до райцентру, автор цих рядків був дуже здивований, помітивши в сутінках, що ніби зник один із головних елементів того пам’ятника – бронзова фігура помираючої української дівчини із затиснутим у руці колоссям пшениці.

Аби пересвідчитись, що так воно є насправді, довелось пригальмувати авто і дати задній хід. Дійсно, лише витоптана місцина залишилась від тієї скульптури.
Найперше виникла думка, що це – черговий акт вандалізму. Бронзу ж бо можна вигідно здати закупівельникам металобрухту. Однак, відразу сам собі і заперечив, оскільки у кишеню таку здобич не покладеш. А скористатись посеред дня та ще в такому місці якимсь механізмом не кожен наважиться.

Спробував зателефонувати кільком районним керівникам, щоб дізнатись якісь подробиці, але їхні телефони мовчали і того вечора, і наступного ранку. Народ же, як завжди, уже має кілька власних версій неординарної події.

За однією з них, ніби хтось чув, що ту скульптуру забрали на якусь реставрацію. Дивно, що можна реставрувати у металевого витвору мистецтва на третьому місяці його існування?

Друга версія більш правдоподібна і до гіркоти банальна. Її прихильники стверджують, що скульптору – автору меморіалу – елементарно не заплатили за роботу. Тому він, доведений до відчаю, і вдався до такого неординарного кроку, аби захистити свої законні права.

Що ж, у нашій державі все можливо.
Довідка.

26 листопада на трасі «Київ — Бориспіль», біля повороту до аеропорту, було відкрито меморіал до 75-ої річниці Голодомору в Україні. Пам’ятник, вартістю близько 9 млн. грн., збудований за ініціативи Бориспільської райдержадміністрації за спонсорські кошти, символізує мільйони жертв, які загинули голодною смертю на родючих чорноземах: бронзова скульптура помираючої дівчини, яка тримає в руках колосся пшениці. Далі — гранітний хрест і стіна пам’яті, де викарбувані уривки зі спогадів свідків голодомору 1932 – 1933 рр.

На урочистостях були присутні Президент Віктор Ющенко, голова Київської ОДА Віра Ульянченко, керівники Борисполя і району, депутати ВР і місцевих рад, мешканці різних районів Київщини. Про страшні картини 30-х років ХХ ст. розповідали старенькі бабусі, очевидці голодомору, яким на той час було по 10 років: Марія Терентіївна Кущ (с. Велика Стариця), Анастасія Автономівна Бедій (с. Глибоке), Ольга Федорівна Петрусь (с. Іванків). До меморіалу поставили сотні свічок, поклали квіти і землю з кожного району Київської області.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «Надзвичайна подія»:
Loading...
  
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Кількатисячолітня безперервна традиція густонаселеної Пра-України... дає сучасним українцям доказ непорушності володіння своєю землею упродовж тисячоліть. Треба визволитися від змови істориків.”
Юрій Липа

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 

 
Internet Map Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2018.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.