Аратта - На головну

29 травня 2017, понеділок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень - це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. На Youtube різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Перлина над Дніпром

За межею віків Регіон: м.Київ 10493 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 6.04.2006 21:01 | Всі новини | Версія для друку | Коментарі (0)

Перлина над Дніпром
Перлина над Дніпром
Під час громадського обговорення проекту реконструкції Володимирської гірки столичні фахівці наполягали на відтворенні панорами “Голгофа” та водонапірної башти, які вважаються символами цієї пам’ятки садово-паркового мистецтва.

У Києві є знакові місця, справжні рукотворні перлини, без яких неможливо уявити наше древнє і вічно молоде місто. Один з таких архітектурно-природних шедеврів — Володимирська гірка. Цей парк заклали ще в середині ХІХ століття. Кілька разів за радянських часів тут проводили реконструкцію. Востаннє — понад два десятиліття тому. На думку фахівців, настав час масштабного оновлення Володимирської гірки, відтворення унікальної краси мальовничого куточка над Дніпром. Аби зважити всі “за” і “проти”, пропозиції щодо реконструкції “об- катали” під час громадського обговорення проекту. До публічного діалогу запросили науковців, фахівців ландшафтного будівництва, екологів, архітекторів, реставраторів, посадовців...

У стародавні часи це місце звалося Михайлівською горою

До дискусії про нову так би мовити “оправу” Володимирської гірки готувалися фундаментально. У просторій залі “Київпроекту” розгорнули широку експозицію фотоматеріалів, що показують колишній вигляд цієї пам’ятки. На стендах розмістили також пропозиції щодо відновлення архітектурних домінант Володимирської гірки та інших об’єктів і споруд, а ще підготували короткий екскурс у минуле, без якого неможливо відтворити неповторну чарівність цієї місцини. Мабуть, багатьом киянам цікаво дізнатися про те, з чого власне все починалося. Як свідчать історичні джерела, Володимирська гірка входила до території третьої за часом виникнення частини стародавнього Києва, так званого “міста Ізяслава-Святополка”. Від Старокиївського плато відокремлювалась яром-балкою, вздовж якої за однією з версій проходив літописний “увоз Боричев”. Уперше згадується в “Повісті врем’яних літ”. 1108 року князь Святополк (Михайло) заклав тут новий храм на честь Архістратига Михаїла, тому тамтешній Дмитрівський монастир згодом дістав назву “Михайлівський”, після чого вона поширилася і на територію теперішньої Володимирської гірки. До середини ХІХ століття була частиною старокиївської фортеці. Її схили укріплювали спочатку дерев’яними стінами з бійницями, а згодом земляними валами.

Пізніше, після будівництва Києво-Печерської фортеці, вали старокиївської втратили своє стратегічне значення і заважали розвитку міста, а тому були знесені. Змінився Олександрівський (Володимирський) узвіз. Упорядкована й розширена дорога з’єднала головну вулицю Подолу Олександрівську (Петра Сагайдачного) з Верхнім містом.

У 1853 році на нижній терасі гірки за проектом скульптора Демут-Малиновського збудовано пам’ятник князеві Володимиру — Хрестителю Русі. Фігуру та барельєфи відлито в бронзі. Автори роботи — скульптор барон Клодт та архітектор Тон. Після того за Михайлівською гіркою назавжди закріпилася назва Володимирської.

У 1870-і роки за проектом інженера Струве та архітектора Шіле зведено три водонапірні башти, одна з яких містилася на території Володимирської гірки, а дві інші в парку “Хрещатий” (реставровані в 2004-му). Інженери Абрагамсон і П’ятницький разом із архітектором Баришниковим втілили в життя оригінальний проект київського фунікулера. За рішенням спеціальної комісії міської управи закладено алеї вздовж краю верхньої та на нижній терасах, зокрема перед пам’ятником князю Володимиру. З 1901 року на Володимирській гірці відкрилася відома на всю тодішню Російську імперію панорама “Голгофа”, що зображала розп’яття Ісуса Христа. Віденські художники Фрош і Крігер разом з їхнім київським колегою Фабіанським та цивільним архітектором Римським-Корсаковим створили живописне полотно розміром 93,8 на 12,9 метра з предметним планом і розташували це мистецьке диво в спеціальному павільйоні, спорудженому в стилі “модерн”.

Годі й казати, що Володимирська гірка є ландшафтним шедевром, улюбленим місцем відпочинку киян і гостей міста. Відомо, наприклад, що тут часто бував композитор Петро Чайковський. Магічною красою цього мальовничого куточка Києва захоплювалися класики літератури.

“Весна в Києві починалася з розливу Дніпра,— писав Костянтин Паустовський.— Тільки-но вийдеш з міста на Володимирську гірку, і відразу перед очима розкривається голубувате море. Але, крім розливу Дніпра, в Києві починався і другий розлив — сонячного сяйва, свіжості, теплого і запашного вітру...” А ось враження Володимира Маяковського:

Вот стою
на горке
На Владимирской.
Ширь во всю —
не вымчать и перу!


Звідси відкривалися чудові краєвиди Подолу, Дніпра. Вдалині мріли навіть пагорби древнього Вишгорода. В 30-х роках XX-го століття майже всі споруди Володимирської гірки зруйнували, як і безліч інших пам’яток культури. Зокрема, зникли панорама “Голгофа”, водонапірна башта. Парк поступово перетворюється на хащі недоглянутих дерев і кущів. А без головних архітектурних акцентів він не може набути відповідного значення, тому й залишається другорядною рекреаційною зоною на невпорядкованому схилі Дніпра. Такий вердикт фахівців комунального об’єднання “Київзеленбуд”.

Нові пішохідні містки виводитимуть до вулиці Боричів тік та парку “Хрещатий”

Схоже, період занепаду Володимирської гірки відходить у минуле. З відтворенням Михайлівського комплексу та церкви Різдва на Поштовій площі, після впорядкування простору між Софійською та Михайлівською площами архітектурно-містобудівне значення парку-пам’ятки неабияк зросло. Отож постало питання невідкладної реконструкції цієї місцини. До речі, територія парку чимала — майже 11 гектарів. Площа озеленення понад вісім гектарів, алеї займають приблизно п’яту частину ділянки.

Як розповів головний інженер “Київзеленбуду” Анатолій Загоронюк, на першочергові роботи зі столичного бюджету виділено два мільйони гривень. З чого починати? Анатолій Олексійович вважає: потрібно “розкривати” оглядові майданчики, проріджувати зелені насадження. Звичайно, ці питання надто делікатні з огляду на те, як хворобливо реагують мешканці міста навіть на поодинокі факти вирубування дерев. Щоб не допустити будь-якого суспільного напруження, учасники громадського обговорення проекту реконструкції Володимирської гірки висловили певність у тому, що без широкого роз’яснення плану дій реставраторів просто не обійтися. Вже найближчим часом зеленбудівці встановлять в парку інформаційні щити, з яких мешканці довідуватимуться про види та обсяги робіт, їхню кошторисну вартість.

Анатолій Загоронюк наголосив на тому, що на схилах потрібно знімати насамперед аварійні, сухостійні та хворі дерева. Фахівці пропонують також зміцнити “підошву” схилу вздовж Володимирського узвозу, використавши для цього буронабивні палі. Відповідно до проекту реконструкції на Володимирській гірці влаштують зрошувальну систему, змонтують 112 світильників, відновлять дві оглядові альтанки і ще стільки ж збудують з “нуля”, причому в тому ж архітектурному стилі, який панував у ХІХ столітті. Біля пам’ятника князю Володимиру планують відновити невеликий фонтанчик, який колись вабив до себе городян.

Для того, щоб цей простір залишався відкритим для огляду, на схилах висаджуватимуть різноманітні кущі, закладатимуть клумби. Анатолій Загоронюк упевнений: невдовзі саме тут, на Володимирській гірці, проводитимуться квіткові виставки. Загалом на програму масштабної реконструкції передбачено 42,5 мільйона гривень. Як стверджують фахівці, такі кошти можна освоїти за п’ять—шість місяців.

До слова, проектні пропозиції детально розроблені. Заступник голови ради Київської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури Людмила Афанасьєва високо оцінила творчий доробок фахівців інституту “Київпроектреставрація”. Його директор Юрій Лосицький повідомив, що не всі пропозиції були схвалені на засіданні містобудівної ради. Зокрема, відхилено ідею відтворення панорами “Голгофа” та водонапірної башти. Дендролог Віктор Бишовець висловив щирий подив з приводу такого рішення. Він вважає, що містобудівна еліта має прислухатися до голосу громади.

Панорама “Голгофа” — якраз той об’єкт, який приваблюватиме і киян, і туристів. Цю саму думку продовжив і начальник Головного управління охорони культурної спадщини Руслан Кухаренко. Абсолютно неприпустимим є те, що панораму не буде відтворено, заявив він. Над створенням “Голгофи” протягом дев’яти місяців працювали найкращі австрійські живописці. Як свідчать архівні матеріали, австрійські і російські художники виїжджали в Єрусалим, писали безліч етюдів саме в Страсну п’ятницю, щоб передати атмосферу, яка панувала тоді на Голгофі. Руслан Кухаренко розповідав про кольорову гаму етюдів, предметний ряд панорами, найвищий рівень живописної археології, до якого прагнули тогочасні майстри. Коли панораму перевезли з Відня до Києва, до нашого міста потяглися відвідувачі з усіх куточків царської Росії. Вишикувалися довжелезні черги. Так що всі затрати на панораму окупилися за якихось три місяці. Наполягаючи на ідеї відтворення цього шедевру, учасники громадського обговорення висловилися за те, щоб тему “Голгофи” реалізувати за окремою програмою. А поки що в проекті залишити “пляму”, тобто вільне місце для панорами та водонапірної башти.

На центральній алеї пропонують висадити дерева однієї породи й одного віку

Найбільше дискусій викликали, звичайно, зелені насадження Володимирської гірки. Фахівці доводили, що Володимирська гірка не завжди була такою зарослою. На фотознімках початку ХХ століття ця місцина не така зеленокудра, якою стала, приміром, після Другої світової війни. В основному тут висаджували ясинолистий клен, який, на думку дендрологів, вважається таким собі будяком на київських схилах. Завезли це дерево з-за кордону. Своєю кореневою системою ясинолистий клен пригнічує розвиток липи, ясена, каштана, береста. Пускаючи пагони, він, на відміну від акації, яка зміцнює поверхневий шар грунту, навпаки — сприяє його руйнації. Ось чому потрібно не захищати таку рослинність, а корчувати її, як це роблять на городі з бур’янами.

Фахівці ландшафтного будівництва пропонують, зокрема, оновити центральну алею парку, замінивши “різнокаліберну” рослинність на дерева однієї породи й одного віку. Загалом віковий “різнобій” рослинності вражає експертів. За їхніми даними, на Володимирській гірці можна бачити 100—150-літніх “старожилів” і 10—20-літні дерева. Проте тільки 15 відсотків насаджень перебувають в задовільному стані. Отож без “хірургічного” втручання не обійтися, впевнені зеленбудівці столиці й інші учасники громадського обговорення проекту реконструкції паркової зони. При цьому хтось згадав, який чинився спротив, коли зносили осокори біля військового госпіталю на вулиці Щорса. Коли ж на їхньому місці висадили каштани і припинилися пухові “заметілі”, мешканці добрим словом згадували столичну владу.

Володимирська гірка — особливе місце древнього Києва. За словами першого заступника голови Шевченківської райдержадміністрації Юрія Риженка, визначну пам’ятку садово-паркового мистецтва потрібно відтворити в первозданному ансамблі. Від огорожі до альтанок. Треба знайти майстрів, які не спотворять красу, що залишилася нам у спадок. Йдеться про відновлення тих споруд і об’єктів, які можуть стати єдиним архітектурним ансамблем, органічною частиною нашої київської перлини. До речі, оновлена Володимирська гірка ідеально “впишеться” в туристичний маршрут, який охопив би Золоті Ворота, Софійську площу, Михайлівський Золотоверхий монастир, Володимирську гірку. Принаймні, в цьому вже нині впевнені фахівці. А тим часом замовники реконструкції та проектанти готують документацію до остаточного затвердження. Зеленбудівці стверджують, що за сприятливих умов реконструкцію та благоустрій Володимирської гірки можна завершити вже нинішньої осені.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «За межею віків»:
Loading...
  
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Мале знання віддаляє від Бога, велике - приводить до Нього знову ”
Ф. Бекон, англійський філософ

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.