Актуально
Регіон: 
|
Урочиста зустріч урн з прахом громадських і воєнних діячів |
Урочиста зустріч відбулася за участі представників організацій політв’язнів, пластунів, представників влади, а також оркестру та почесної варти від Львівського інституту Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного національного Університету "Львівська політехніка".
Як повідомив начальник управління внутрішньої політики Львівської ОДА Ігор Ожиївський, урни буде передано на зберігання на Личаківське кладовище.
"31 жовтня, або 1 листопада відбудеться перепоховання праху на Личакові. Перед цим, очевидно, пройде панахида у соборі Св. Юра. Якщо дозволить погода, пішою ходою ми доставимо урни на кладовище", – сказав Ігор Ожиївський.
Присутній під час зустрічі урн з прахом родич Якова Маковецького Ігор розповів: "Мій стрийко (дядько. – ZAXID.NET ) мріяв про незалежну Україну. Але не дожив всього 9 днів до проголошення декларації про державний суверенітет".
Нагадаємо, урни з прахом цих громадських діячів прибули до Львова минулого тижня і проходили процедуру розмитнення.
Довiдка
Капустянський Микола Олександрович (* 30.03.1879, с. Чумаки Дніпропетровського р-ну Дніпропетровської обл. — 19.01. 1979, м. Мюнхен, Німеччина) — український військовий і політичний діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Один із засновників Українського воєнно-історичного товариства. З 1924 р. — керівник організації "Українська громада у Франції". У 1929 р. учасник Першого конгресу українських націоналістів у Відні, на якому був обраний заступником глави президії конгресу. Член проводу Організації українських націоналістів, референт проводу ОУН з військових питань (з 1933 р. керував цією референтурою разом з генералом В. Курмановичем). У 1932—1938 рр. — голова Українського народного (потім — національного) союзу. Видавав у Франції журнал "Військові знання". З 1948 р. — військовий міністр Державного центру УНР в екзилі, член Вищої військової ради; йому було надано військове звання генерал-поручика, потім — генерал-полковника. Учасник 3-х, 4-х і 5-х Великих зборів ОУН (м), з 1964 р. — голова сенату Українського націоналістичного Руху. У 1951 р. заснував Військово-наукове товариство.
Андрієвський Дмитро Юрійович (* 27 вересня 1892 року в с. Бодаква Полтавської губернії; † 30 серпня 1976 року у м. Дорнштадт, ФРН) — відомий український політичний діяч і публіцист, член Організації Українських Націоналістів (з 1929). 1927 на першій Конференції Українських Націоналістів (3—7.11.1927) у Берліні разом з Є. Коновальцем, М. Сціборським, В. Мартинцем обраний до складу Проводу Українських Націоналістів. 28.1.—3.2.1929 брав участь у роботі Першого Конгресу Українських Націоналістів у Відні, після завершення якого за дорученням Проводу очолив політичну референтуру ПУН. В 30-х роках — референт зовнішньої політики ОУН. З 1940р. Андрієвський один з лідерів ОУН під проводом А. Мельника. В 1944 був заарештований гестапо і ув'язнений в концтаборі у Бреці. З 1948 — член Української Національної Ради. Андрієвський — автор ряду публіцистичних статей, в яких виклав основні засади ідеології націоналізму — "Наша позиція", "Шлях розбудови", "Обставини 30-х років і Провід Українських Націоналістів" та ін.
Бойдуник Осип (* 1895 — † 1966) - український публіцист, політичний діяч, Старшина УГА й Армії УНР. Учасник установчого конгресу ОУН; чл. Крайової екзекутиви на західно-українських землях 1930–1931, спів редактор тижневиків "Голос нації" та "Голос". Член Проводу українських націоналістів (від 1941), на еміграції член Української національної ради і з 1954 – її голова. Учасник усіх Великих зборів українських націоналістів. Автор праць "Національний солідаризм", "Українська внутрішня політика", "Сучасний стан визвольної політики". Помер1966 в Німеччині, похований в Мюнхені.
Маковецький Яків (* 1909 – † 1990) - політичний і громадський діяч, учасник державного відродження Карпатської України, активний діяч ОУН, член Української Національної Ради в екзилі, голова УНР, голова сенату ОУН, керівник Української Служби в Мюнхені.
Більше новин за темою «Народний Вісник»:
