Справа “нациста” Дем’янюка: експерти з’ясували, що докази його вини - фальшиві

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”



Дата публiкацiї - 4.04.2011 01:06 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=13586

Людина без громадянства - Іван Дем’янюк, селянин з Поділля, колишній червоноармієць, долю якого зламала Друга світова війна, - чекатиме смерті або в німецькій в’язниці, або в німецькому притулку для людей похилого віку.

Німеччина стала для Дем’янюка країною довічного полону

1,5 року судять у Мюнхені вихідця з України, колишнього військовополоненого Івана Дем'янюка. Йому закидають вартування у концтаборі “Собібор”, а отже - причетність до смерті 28 тисяч людей, повідомляє ТСН.ua.

Однак процес, що вже назвали останнім великим судом над нацистом - викликав сумніви навіть у експертів з нацизму. Там звернули увагу: судді ігнорують можливу підробку документів. І прецеденти, коли виправдовували десятки прямих виконавців злочинних наказів, але - німецького походження.

У німецької преси уже готовий вирок. У заголовках “Дем'янюк - останній служка Гітлера”. Суддям залишається тільки підтвердити висновок - "Винен", зазначає адвокат співпозивача Курта Гутманна.

Він наголошує, що Дем'янюк був у “Собіборі”, про що свідчать є документи. Є його службове посвідчення, є транспортні списки “травників”.

“Травниками” звався табір біля однойменного польського села. Це була вишкільна база СС для військовополонених. І саме туди міг бути направлений Дем'янюк. Табір комплектували з радянських полонених. Їх готували для охорони електростанцій і складів, але потім "травників" почали залучати до зачисток гетто та охорони таборів смерті. Але в усіх них був один вибір – або піти в “Травник”, або вмерти.

Як твердить звинувачення, після “Травників” Дем'янюка доправили в “Собібор”. Центральний доказ прокуратури – посвідчення, яке надіслали з Москви з архів КДБ.

Утім, кілька криміналістів заявили, посвідчення має ознаки фальшування: суд запрошував лише тих експертів, які вважають документ автентичним. Інші, які вважають це підробкою, суд проігнорував. На відповідні запити захисту відмовили.

Ізраїльський Верховний суд у 1993 році визнав, що Дем’янюк, якого попередньо засудили до страти, не був наглядачем у концтаборі, і його відпустили з в’язниці. Тоді цей документ був визнаний фальшивкою КДБ

Побачив дуже незвичну річ у справі Дем'янюка і Кристіан Рютер - експерт номер один у світі, коли йдеться про нацистських злочинців - різке відхилення від звичної практики юриспруденції ФРН.

"Дрібних виконавців чужих наказів у західній Німеччині не судили. Інакше в НДР. Там усім охоронцям концтаборІв висунули типове обвинувачення – пособництво. Дали по 4 або 6 років. Але після об'єднання Німеччини усіх реабілітували як жертв сталінізму і ще й виплатити компенсації", - зазначив він.

Разюча обставина справи Дем'янюка – свідок Самюель Кунц. Останній був не просто вартовим, а за рангом цуґвахман. Упродовж його служби в концтаборі Бєлжец замордували 434 тисячі людей. Після війни Кунц спокійно жив у Німеччині, працював у міністерстві, ходив на процеси як свідок. І ніколи не був звинувачений.

"Багато людей які були серед нацистів працювали після війни в уряді були на військовий посадах були заступниками міністрів, державними секретарями, їх повно було в поліції", - зазначив журналіст Віктор Тимченко.

Він додає, що зараз у Німеччині з'явився політично-культурологічний тренд - зняти з себе вину і перекласти її на плечі інших людей.

Наразі Німеччина стала для Дем’янюка країною другого і вже довічного полону. Людина без громадянства чекатиме смерті або в німецькій в'язниці, або в німецькому притулку для людей похилого віку.

Як відомо, Іван Дем’янюк емігрував до США у 1952 році, а в 1958 отримав американське громадянство, не повідомивши імміграційні служби про нацистське минуле. Американські власті у 1986 році екстрадували його до Ізраїлю, де Дем’янюка засудили до страти за злочини проти людяності.

Передбачалося, що саме Дем’янюк був наглядачем-садистом на прізвисько Іван Грозний у концентраційному таборі Треблінка на території окупованої Польщі.

Дем’янюк стверджував, що служив у Червоній Армії і в 1942 році потрапив у полон.

Ізраїльський Верховний суд у 1993 році визнав, що Дем’янюк не був наглядачем у концтаборі, і його відпустили з в’язниці, після чого Дем’янюк повернувся в США.

Проте американські власті продовжували розслідування його діяльності, і в 2002 році суд визнав доведеним той факт, що Дем’янюк під час Другої світової війни служив наглядачем у низці концентраційних таборів, на підставі чого постановив позбавити його громадянства і вислати з країни.

Судовий процес проти Дем’янюка розпочався у Мюнхені 30 листопада 2009 року, після того, як у травні власті США депортували його до Німеччини. За версією німецького слідства, Дем’янюк безпосередньо брав участь у знищенні щонайменше 27,9 тисяч ув’язнених у таборах Треблінка і Собібор, де служив наглядачем після полону.

Від “Аратти”. Ну, і окупаційне міністерство закордонних справ, окупованої ж, України, як і номінальний Уповноважений Верховної Ради України
з прав людини, звичайно, самоусунулися від будь-якої турботи за українця, злочин якого не доведений. Україна вкотре стала мачухою для свого сина...


 
Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2019.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.