Арештом Тимошенко Янукович завів себе у глухий кут

Автор/джерело -  © DW

Чому арешт Тимошенко був прогнозованим і все ж таки став сюрпризом? Чим президент Янукович відрізняється від Путіна?

Які принципи не має забувати в діалозі з Україною Євросоюз? Це та інше в огляді преси.


На сторінках британського економічного часопису The Economist читаємо:

"Арешт Юлії Тимошенко, колишнього прем’єр-міністра України, 5-го серпня був передбачуваним, але все ж таки став неприємним сюрпризом. Він був передбачуваним не через те, що вона щось зробила чи чогось не зробила, а через те, якою людиною є президент України Віктор Янукович: брутальною, мстивою та такою, що керується законами злочинного світу. Арешт став сюрпризом, тому що Янукович є людиною прагматичною, а ув’язнення його найбільшого політичного суперника, здається, завдасть йому більше шкоди, ніж користі…

Зводячи рахунки, Янукович, можливо, завдав сам собі шкоди. Опитування громадської думки свідчать, що Тимошенко, яка не є ангелом і якій не довіряють багато українців, не становила реальної загрози для Януковича. Але вони також показують, що він міг би програти вибори будь-якому іншому кандидату, наприклад, Арсенієві Яценюку, колишньому банкіру та спікеру парламенту. Як пояснює редактор тижневика "Дзеркало тижня" Юлія Мостова, посадивши Тимошенко в тюрму, Янукович одночасно втратив корисного спаринг-партнера та об’єднав розпорошену опозицію…

Запроторивши Тимошенко за ґрати до закінчення суду, він перейшов червону лінію. Цим кроком він нагадує Володимира Путіна під час його першого президентського терміну, коли 2003 року той вирішив арештувати нафтового барона Михайла Ходорковського. Але різниця полягає в тому, що Путін знав, що робить. Янукович навпаки, здається, перейшов Рубікон, не помітивши цього. І все ж таки, проблема таких дій як в Україні, так і в Росії, полягає в тому, що вони роблять мирну передачу влади від одного лідера до іншого менш вірогідною,- підсумовує британський журнал The Economist.

У США столична The Washington Post пише про "Вибір України":

"Перед Віктором Януковичем стоїть дилема. Минулого року він став президентом, обіцяючи привести свою країну до економічної інтеграції з Європейським Союзом. Цього прагнуть великі українські промисловці та більшість громадян. Але водночас Янукович прагне сконцентрувати владу в своїх руках і покарати своїх політичних ворогів – особливо лідерів "помаранчевої революції" 2004 року, що не дала йому перемогти шляхом маніпуляцій на попередніх виборах. Він запізно зрозумів, що досягти обох цілей неможливо… Український лідер має вибрати між Європою та автократією. Якщо він вибере останнє, українці навряд чи залишаться пасивними",- підсумовує в редакційній статті The Washington Post.

Стаття про процес над Тимошенко в швейцарській Neue Zürcher Zeitung озаглавлена "Радянські рефлекси в Києві":

"…Багато що вказує на те, що це політичний процес. Найнебезпечніша для Януковича опозиційний політик має бути "знешкоджена"… У випадку Тимошенко, схоже, роль відіграє і особиста помста. Колишній лідер "помаранчевої революції", що сталася наприкінці 2004 року, завдала Януковичу чи не найбільш гіркої поразки… Те, як державний апарат поводиться з опозицією, має дуже мало спільного з західним уявленням про демократію… Знову стало видно, наскільки мислення частини політичної еліти України перебуває під радянським впливом. Політичні противники сприймаються як вороги, яких позбавляються, тільки-но отримавши владу. Схоже можна почути від білоруського авторитарного президента Олександра Лукашенка, який пішов ще далі та наказав затримати більшість кандидатів відразу після президентських виборів…

Арештом найпопулярнішої опозиційної жінки-політика Янукович, здається, сам завів себе у глухий кут, з якого він навряд чи зможе вийти без негативних політичних наслідків для себе. Якщо він піддасться тиску й Тимошенко буде звільнено з-під варти чи навіть виправдано, він стане свідком тріумфу свого противника. Якщо вона залишиться в ув’язнені, надії на швидке підписання угоди про зону вільної торгівлі та асоціативне членство в ЄС можна поховати… ЄС не повинен у випадку з Україною відступати від свого принципу, коли надання економічних переваг пов’язано з дотриманням демократичних стандартів“, - пише NZZ.