За смерть солдата у Десні обіцяють покарати також вищі чини

Автор/джерело -  © «Аратта-Україна»



Дата публiкацiї - 28.11.2006 22:48 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=1509

В ніч на понеділок в Деснянському учбовому центрі, що на Чернігівщині, два сержанти строкової служби познущалися над рядовим. Від побоїв розірвало печінку. Під ранок, коли сусід по казармі зрозумів, що хлопцю погано, викликали лікаря і доправили його до шпиталю. Але врятувати уже не змогли.

За смерть солдата у навчальному центрі Десна відповідатимуть не тільки безпосередні вбивці, але і їхні командири. Такої точки зору притримується керівництво Міністерства оборони, повідомляє НТН.

На місці подій триває розслідування. Військові вже відкрито спілкуються з пресою і розповідають версії та перші результати.

Перші слова начальника генштабу Сергія Кириленка співпали зі словами командира батальйону, в якому сталося лихо. Це були вибачення перед родичами загиблого Олександра Рибки.

Сергій Кириченко, начальник Генерального штабу ЗСУ:
«Це перший трагічний випадок, коли загинув солдат від рук хуліганів в казармі від нестатутних взаємовідносин в частинах Збройних сил України. Тому за наказом міністра оборони я особисто прибув в 169-й навчальний центр для того, щоб очолити розслідування обставин, причин і знайти відповідь, що треба зробити для того, щоб в майбутньому подібного не трапилося».

Генерал-полковник спростував чутки, що рядовий дістав смертельних ударів на плацу, коли приймав присягу. Офіцер розповів, що били його близько опівночі, а далися взнаки тортури вже вранці.

Сергій Кириченко, начальник Генерального штабу ЗСУ:
«О 5-ій годині 20 хвилин увагу чергової служби на те, що військовослужбовцю стало зле, надав той військовослужбовець, який відпочивав рядом з ним на ліжку. Через 15 хвилин тут був фельдшер цього полку. Через 20 хвилин доставили його в госпіталь деснянський, але в госпіталі зробити вже нічого не змогли. І о 6-ій годині 58 хвилин була констатована смерть».

Поспілкуватися з безпосередніми свідками подій знімальній групі не вдалося. У частині кажуть – майже всі вони тепер у військовій прокуратурі дають свідчення. Інші – на заняттях.

Рядовий Святослав Ковальчук приймав присягу разом із загиблим Олександром. Розповідає, що тієї ночі прокинувся від дивного звуку.

Святослав Ковальчук, солдат:
«Проснувся, почув хрип. Побачив, що сержанти над ним стоять і відхаюють його. Сначала пощочинами били, потім переложили на сусідню кровать, і поки санітар не прибіг, вони йому робили штучне дихання».

Військовослужбовець каже – привести до тями Олександра намагалися ті самі сержанти, що тепер перебувають під слідством. Обидва підозрювані – з Чернігівської області.

З ними був знайомий молодший сержант Михайло Пенюк. Він розповідає, що раніше агресії за співслужбовцями не помічав. Проте версію свою має.

Сергій Пенюк, молодший сержант:
«Я даже не ожидал, что может такое быть. Мы уже тут прожили целый месяц с молодыми до присяги. Было все нормально. И тут не знаю, что случилось. Показывали по телевизору вот эту вот передачу Дедовщина. Может, кто-то хотел попробовать».

Керівник Генштабу запевняє, що до відповідальності притягнуть не лише затриманих сержантів. Говорить – не вийдуть сухими з води і їхні командири.

Сергій Кириченко, начальник Генерального штаба ЗСУ:
«Йде слідство. Я запевняю всіх, що це слідство буде доведено до логічного завершення. І всі ті злочинці, які скоїли злочин, іще раз підкреслюю, всі ті керівники, які своїми діями або бездіями сприяли або дали можливість скоєнню цього злочину, будуть відповідати суворо у відповідності до закону України».

За словами генерал-полковника, це перший за останні два роки випадок, коли солдат української армії гине саме від позастатутних відносин.

Цього року за фактами так званої дідівщини порушили з півтори сотні кримінальних справ. 2006-го з армії не повернулися додому 24 військовослужбовців. Олександр Рибка став двадцять п`ятим...


 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.