Сонячна система “скидає швидкість”

Автор/джерело -  © Кореспондент.net

Швидкість руху Сонячної системи в навколишньому її міжзоряному просторі за останні 15 років з нез’ясовних причин знизилася більш ніж на 10%.

Про це свідчать результати дослідження, опубліковані групою американських, польських і швейцарських астрономів в Astrophysical Journal Supplement.

Вимірювання зонда IBEX, який стежить за атомами нейтрального гелію, вільно проникають всередину геліосфери, показали, що в 2009-2010 роках швидкість Сонячної системи в міжзоряному середовищі становила 22,8 кілометра в секунду.

У той же час аналогічні вимірювання космічного апарату Улісс (Ulysses), зроблені в 1993 році, дали значно більшу швидкість - 26,3 кілометра в секунду.

"З чим пов’язана така" уповільнення "руху Сонця в міжзоряному середовищі ще належить зрозуміти. Над цим зараз працюють декілька наукових груп, у тому числі і наша група", - сказав РІА Новини Владислав Ізмоденов, завлабораторією Інституту космічних досліджень РАН, який бере участь в аналізі даних з IBEX.

Геліосфера - область, заповнена сонячним вітром, знаходиться на відстані близько 16 мільярдів кілометрів від Сонця. На цій відстані потік заряджених часток сонячного вітру і магнітне поле Сонця слабшають настільки, що більше не можуть подолати тиск міжзоряної речовини, в якому окремі атоми і дрібні частинки пилу подорожують зі швидкістю близько 30 кілометрів на секунду щодо Сонця.

На кордоні встановлюється рівновага, яка і визначає форму і розміри геліосфери - гігантського газового міхура, всередині якого знаходиться Сонячна система.

Заряджені частинки міжзоряного газу не можуть проникнути всередину цієї"бульбашки", проте нейтральні атоми водню, гелію і кисню проникають крізь кордон.

Детектори зонда IBEX (Interstellar Boundary Explorer) призначені для виявлення таких високоенергетичних нейтральних частинок.

Вивчаючи їх, вчені можуть досліджувати властивості міжзоряного простору, куди людство ще не змогло проникнути: зонд Voyager-1 поки тільки наближається до цієї межі.

Прилад IBEX-Lo вимірював характеристики атомів міжзоряного гелію, які, на відміну від атомів водню і кисню, проникають всередину геліосфери безперешкодно (атоми водню взаємодіють з протонами на кордоні геліосфери).

"Вимірюючи параметри газу, що складається з атомів міжзоряного гелію, ми можемо визначити безпосередньо напрямок і швидкість руху Сонця в навколишньому його (і всю Сонячну систему) міжзоряному середовищі", - сказав учений.

Такі вимірювання були зроблені вперше в 1993 році за допомогою приладу GAS на борту зонда Улісс. Тоді рух міжзоряного гелію виявилося спрямовано в точку з координатами 75,2 градуса екліптичних північної широти і 5,2 градуса західної довготи.

Швидкість потоку, а значить швидкість самої Сонячної системи в міжзоряному просторі виявилася дорівнює 26,3 кілометра в секунду.

Нові дані IBEX, отримані через більш ніж 15 років - в 2009 році показали, що вектор руху змістився на чотири градуси на північ - до 79,2 градуса північної широти, а напрямок за довготою майже не змінився (5,1 градуса західної довготи). У той же час швидкість виявилася нижчою - 22,8 кілометра в секунду.

На думку деяких вчених, ці факти можуть означати, що Сонячну систему зараз оточує міжзоряне середовище, з властивостями відмінними від тих, які були в 1993 році.

Зміна напрямку руху атомів міжзоряного гелію означає, що могла змінитися і геометрія міжзоряного магнітного поля і баланс тиску - "скоріше за все, через більш високої щільності міжзоряної плазми і сили міжзоряного магнітного поля", - сказано в статті.