Куніцин назвав найбільші проблеми Криму

Автор/джерело -  © proUA

Депутат Верховної Ради АРК, голова Севастопольської міської державної адміністрації Сергій Куніцин найбільшими сьогоднішніми проблемами Криму вважає стан міжнаціональних відносин, самозахоплення землі і соціально-політичну нестабільність.

Про це він сказав сьогодні на прес-конференції в Севастополі.

«Сьогодні в Криму найбільш складні проблеми - це проблеми міжнаціональних відносин, проблема самозахоплень, проблема соціально-політичної нестабільності. Крим, як і Севастополь, це регіони зіткнення міждержавних відносин, це не Херсон, не Луганськ, не Донецьк, не Запоріжжя. Тут, на цій території, цю територію розігрували, і ще розігруватимуть кілька держав», - сказав Куніцин.

За словами Куніцина, весь його «попередній досвід роботи підказує, що потрібна надзвичайно тонка, продумана, гнучка державна політика стосовно Криму і Севастополя, яка спирається на командні дії, на місцеву еліту».

В той же час він висловив співчуття, що така політика відсутня, і «конфліктогенність Криму сьогодні в кілька раз вища, ніж на будь-якій території. І я поки що не бачу цілісної державної політики стосовно такого складного регіону, як Автономна Республіка Крим. Це сумно».

Нагадаємо, голова Народного Руху України, міністр закордонних справ України Борис Тарасюк не підтримує ідею про створення на території Криму кримсько-татарського національного територіального утворення (автономії або держави).

Від “Аратти”: Якщо вірити словам Сергія Куніцина, одного із провідних кримських політиків, який в різні часи обіймав вищі посади Автономії, українські спецслужби на цій території просто не працюють, або підпрацьовують на інші держави. Бо саме вони мали б забезпечити державну безпеку України на цій території. Як і правоохоронні органи. Натомість навіть Куніцин визнає очевидне: територія кримської автономії перетворилася на полігон для ігрищ ФСБ та ГРУ МО Росії, які там діють легально, безперешкодно, і безкарно. Вже шістнадцятий рік поспіль.

Кримські діячі вельми полюбляють наголошувати на “особливому статусі” цієї території. В чому ж її особливість? В юридичному нонсенсі чиновницько-бюрократичної автономії імені першого секретамя обкому КПУ Миколи Багрова? В тому, що вже шістнадцятий рік поспіль чиновницька братія компартійного розливу вперто саботує українські закони? В тому, що зазначена номенклатура віддала населення й регіон на відкуп класовоблизькому криміналу?... А чи не дешевше було б для держави й спокійніше для місцевого населення, аби ті хто присягає Україні одягаючи форму офіцера спецслужб просто виконав її, а державним керівникам - не керувати цими службами у “ручному режимі”?