Чому Місяць притягає тільки воду?

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

Це непорозуміння. В давнину люди спостерігали за морськими приливами і, побачивши, що приливна хвиля слідує за Місяцем, вирішили, що між Місяцем і водою є спорідненість, що примушує їх тягнутися один до одного. Це пояснення вже без усякої перевірки перенесли на воду не тільки в морях, але і в будь-яких формах.

Наприклад, люди стали вірити, що в повний Місяць ґрунтові води піднімаються ближче до поверхні і це сприяє зростанню рослин. Інша форма цього повір'я пояснювала поведінку лунатиків тим, що Місяць притягає кров у жилах, від цього кров підливає до голови і порушує розум.

Насправді Місяць притягає не тільки воду, але і будь-які об'єкти - за законом усесвітнього тяжіння Ньютона. Згідно цьому закону, сила тяжіння досить швидко убуває з відстанню. Середня відстань до Місяця складає 384 000 кілометрів. Діаметр Землі - 12 700 кілометрів. Це означає, що одна сторона Землі до Місяця приблизно на 3% ближче чим протилежна. За законом тяжіння ближня до Місяця сторона Землі притягується Місяцем приблизно на 7% сильніше, ніж дальня. Для Землі це означає, що на неї діє сила, що прагне витягнути земну кулю уздовж осі Місяць-Земля. Ця сила отримала назву приливної сили.

Під дією приливної сили вся земна куля трохи деформується. З боку Місяця і з протилежного боку виникають невеликі горби, а з боків земна кора, навпаки, трохи опускається. На екваторі висота цих твердотільних приливів складає близько півметра. У вищих широтах вона убуває. За рахунок обертання Землі навколо своєї осі, приливні хвилі рухаються по поверхні Землі, обходячи її приблизно за 25 годин (зайва година пов'язана з рухом Місяця по орбіті). За цей час у кожній точці Землі двічі відбувається прилив і відлив.

Твердотільні приливи важко помітити, оскільки земна кора піднімається й опускається в масштабах цілих континентів. Виміряти їх вдалося тільки завдяки новим астрономічним і космічним технологіям у другій половині XX століття. Наприклад, система глобального позиціонування GPS (система визначення місцеположення об'єктів, заснована на використанні штучних супутників Землі) в принципі дозволяє відстежити рухи земної кори з точністю до сантиметрів, а лазерна локація супутників - із точністю до міліметрів.

Приливи в океанах викликані тією ж самою приливною силою. У відкритому океані висота приливної хвилі приблизно така ж, як у земній корі - 30-60 сантиметрів. Але морська вода, на відміну від земної кори, рухома. Тому з наближенням до берега висота приливної хвилі росте. У вузьких затоках вона може підніматися на 10 метрів і більше, повідомляє сайт "Елементи".