У районі Ближніх печер Києво-Печерської Лаври – нові археологічні знахідки

Автор/джерело -  © «Православіє в Україні»

У листопаді-грудні цього року проводилися археологічні спостереження за земляними роботами з прокладання інженерних комунікацій у районі Ближніх печер Києво-Печерської Лаври.

Дослідження показали, що практично вся площа перед входом у Ближні печери та Хрестовоздвиженську церкву являє собою штучну терасу, огороджену підпірною стіною XVIII ст. Цю терасу дослідили в глибину більш ніж на 2,5-3 м, вона являє собою досить однорідний гумус, змішаний з будівельним сміттям того часу. Імовірно, в 4-5 м на південь від Хрестовоздвиженської церкви схил круто спускався в яр, тож древні нашарування не збереглися.

Іншакше виглядає траншея, що йде з південно-сходу від Хрестовоздвиженської церкви на площі перед входом у Ближні печери. Тут під 1,5-метровим шаром сучасного будівельного сміття та відкладень XIX ст. виявлені нашарування аж до періоду заснування Києво-Печерського монастиря. На глибині 1,5 м тут залягає рівномірний шар цегельної крихти, змішаної з вапняним розчином, який може бути залишком будівництва Хрестовоздвиженської церкви у XVIII ст. Нижче залягає невеликий коричнюватий шар гумусу, у якому зібрані археологічні знахідки (фрагменти глиняних посудин) другої половини XIII-XV ст. Ще нижче знаходиться шар темно-сірого гумусу з матеріалами XII - початку XIII ст. На глибині близько 2 м зафіксований тонкий прошарок гумусу, насиченого деревним вугіллям - характерна ознака пожежі. Із цього «горілого» шару походять фрагменти глиняного гончарного посуду другої половини XI ст. Це дає підстави ототожнити сліди пожежі зі знаменитим розгарбуванням монастиря військами половецького хана Боняка в 1096 р.

«Горілий» шар перекриває більш ранні ями й котловани. Одне з таких заповнень нагадує глибоку траншею, що проходила в північно-західному напрямку - у бік Хрестовоздвиженської церкви. Траншея була засипана піском і перевідкладеним піщаником, а в її заповненні знайдені численні уламки (а також кілька цілих форм) давньоруської цегли - плінфи. На деяких уламках плінфи збереглися сліди цем'яночного розчину, це свідчить, що їх використовували в кладці якоїсь монументальної споруди.

Накопичення будівельних матеріалів у шарі, що датується раніше кінця XI ст., дозволяє припускати, що до розгарбування монастиря Боняком у районі Ближніх печер існувала якась наземна цегельна будівля. Навряд чи ці будівельні залишки можна пов'язати з будівництвом у другій половині XI ст. Успенського собору Києво-Печерського монастиря, оскільки плінфа з розчином походить із уже зруйнованої будівлі. Не виключено, що біля входу в Ближні печери у XI ст. існувала наземна церква або каплиця, невідома нам з писемних джерел, сліди якої й відкрилися в результаті останніх досліджень. Ця будівля могла бути й дерев'яною, але на мурованому фундаменті. Прояснити це питання могли б масштабні планомірні розкопки ділянки площадки перед входом у Ближні печери (на схід від Хрестовоздвиженської церкви).