«Правильна» адреса - краще за статки

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

Рівень щастя більше залежить від сусідів, ніж від розміру зарплати, - підсумок довготривалого експерименту американських дослідників.

Вирватися з бідного і депресивного оточення - надійний спосіб стати щасливішим, навіть якщо рівень доходів залишиться колишнім.

У 1990-х Департамент міського розвитку США поставив масштабний соціальний експеримент, підсумки якого підводить стаття в Science.

Для дослідження навмання обрали 4604 неповних сім’ї (майже всі - матері-одиначки з дітьми, афро-або латиноамериканки) з найбідніших кварталів Бостона, Балтімора, Чикаго, Лос-Анджелеса і Нью-Йорка. Потім одним роздали ваучери на тривалу оренду житла в більш респектабельному районі (ступінь респектабельності варіювалася), інших залишили в контрольній групі.

Тоді, в 1990-х, три чверті опитаних зізналися, що хочуть втекти від повсюдних бандитів і наркотиків - і вірять, що, якщо бажання здійсниться, їхнє життя піде по-новому. Другим за популярністю мотивом була можливість влаштувати дітей в хорошу школу.

Тепер, коли сім’ї прожили по 10-15 років на новому місці, команда соціологів з університету Чикаго, Національного бюро економічних досліджень та інших авторитетних інститутів взялися подивитися, що з цього вийшло. Асистенти вчених розшукали дорослих учасників програми і прийшли до них з анкетою, яку пропонували заповнити за плату в 50 доларів. 90 відсотків охоче погодилися.

Питання були, наприклад, такими: «Чи часто ви відчуваєте себе незахищеними на вулиці?», «Чи є у вас хоча б один знайомий з університетською освітою?», «Чи малюють ваші діти графіті?» Ще вчених цікавили формальні показники - дохід домогосподарства і рівень бідності в районі, де сім’я влаштувалася в підсумку (з моменту отримання ваучера адреса могла змінитися кілька разів).

Під час аналізу результатів вченим довелося піти на компроміс, який, ймовірно, змастив позитивний ефект. Враховували всіх, хто отримав ваучер, а не тільки тих, хто насправді ним скористався (таких було трохи більше половини).

Готовність вхопитися за шанс виділяє з вибірки найактивніших. Якщо б враховували тільки їх, важко було б розділити роль особистих якостей і роль подарунка від держави.

Розхожа мудрість «не місце прикрашає людину», на перший погляд, підтвердилася: від переїзду учасники експерименту не стали більше заробляти. Середній дохід - що у контрольної групи, що у щасливців з ваучерами, - складає в середньому 20 тисяч доларів на рік. За американськими мірками це нижче межі бідності.

А ось ключове питання - «Якщо поглянути на речі в цілому, ви дуже щасливі, просто щасливі або не дуже?» - дав несподівані результати.

«Суб’єктивний індекс щастя», як його називають науковці, виявляється, залежить від рівня життя сусідів.

Ті, що переїхали, опинилися в районах, де частка бідних в середньому на 13 відсотків нижче. Наскільки щасливішими вони стали? Автори звірилися з результатами загальнонаціонального опитування, яке пов’язує «індекс щастя» з доходами.

Так от, пересічному американцеві, якого програма переселення обійшла стороною, для такого ж оптимістичного погляду на життя довелося б заробляти на 13 тисяч доларів в рік більше.

Суміжне дослідження, в якому соціологам допомагали медики, показало, що переїзд в благополучний район позитивно позначається на здоров’ї.

Серед учасників експерименту частка повних (індекс маси тіла - BMI - більше 35) зменшилась порівняно з контрольною групою на 4,61 відсотка, дуже товстих (BMI більше 40) - на 3,38 відсотка, а частка діабетиків - на 4,31 відсотка. Психічне здоров’я теж покращилося - на 7 відсотків від стандартного відхилення по країні.

Результат міняє місцями причини та наслідки. Житло у вдалому місці - не просто інструмент, який дозволяє швидше діставатися до роботи (бідняки в цьому сенсі нічого не виграли) або спілкуватися з рівними за статусом (у найбідніших коло спілкування після переїзду швидше звузилося).

Вид з вікна і вираз облич людей, які зустрінуться біля під’їзду, самі по собі багато чого варті, - нехай і не роблять вас багатшими.