Чи врятує Україну LNG-термінал?

Автор/джерело -  © Радіо Свобода

Будівництво LNG-термінала в Україні має розпочатися в середині листопада.

Про це Радіо Свобода сказав голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Владислав Каськів. Проте, на думку експертів, для початку будівництва потрібно ще багато чого зробити. Головною метою LNG-термінала є створення альтернативи російському газові. Деякі ж експерти припускають, що він може стати «ще одним пам’ятником викинутим грошам».

Проект «LNG Україна» передбачає будівництво термінала для регазифікації, тобто, перетворення скрапленого газу із рідкого стану у газоподібний. Його планують будувати у районі міста Южне на чорноморському узбережжі, біля морського торговельного порту «Южний».

Вартість будівництва, згідно із техніко-економічним обґрунтуванням, яке розробляла іспанська компанія «Сокоїн», становитиме 846 мільйонів євро.

Будівництво має вестися у два етапи. Перший – це будівництво плавучої установки для регазифікації та зберігання газу з максимальною потужністю 5 мільярдів кубів. Другий етап полягатиме у будівництві берегового термінала, придатного для розвантаження великих танкерів скрапленого газу. Його потужність має становити 10 мільярдів кубів на рік.

Будівництво LNG-термінала має початися вже всередині листопада, сказав Радіо Свобода голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Владислав Каськів.

«Цей процес уже має незворотній хід, – каже він. – Орієнтовно 15 листопада ми починаємо фізичну стадію будівництва. Проект затверджений урядом, пройшов усі необхідні стадії, зараз відбувається процес структурування консорціуму інвесторів. Ми очікуємо, що всередині листопада офіційно розпочнеться будівництво і, відповідно, створення консорціуму».

За словами Владислава Каськіва, держава матиме у цьому проекті 25-відсоткову частку. При цьому, переконує він, на це Україна витратить лише 7 відсотків коштів від загального бюджету проекту.

Головним споживачем газу з LNG-термінала, за словами Каськіва, має стати «Нафтогаз». Що ж до постачальників, то наразі є угода лише з Азербайджаном. У 2014-му в Україну має бути поставлено до двох, а з 2015-го – до п’яти мільярдів кубів газу на рік. Проте Владислав Каськів запевнив Радіо Свобода, що наразі ведуться переговори і з іншими інвесторами.

«Зараз ми ведемо переговори з п’ятьма компаніями-постачальниками. Підписані угоди про конфіденційність», – зазначає Каськів.

Чий газ регазифікуватимуть

Окрім азербайджанського, керівництво України заявляло про перспективи купівлі зрідженого газу в Катару. Але тут є певна проблема. Катарський газ може бути доставлений в Україну лише через Туреччину, а протоки Босфор і Дарданелли є перевантажені. Під час останніх переговорів Анкара попередньо погодилася пропускати щомісяця по вісім танкерів зі скрапленим газом для України. І цього, за словами голови Координаційної ради проекту LNG-термінала Віталія Дем’янюка, буде більш ніж достатньо.

Ще одним варіантом отримання газу для українського LNG-термінала, на думку секретаря Експертної ради з питань розвитку газової промисловості та ринку природного газу Леоніда Уніговського, може стати розвиток проекту AGRI, який розроблений для транспортування скрапленого газу з Каспійського регіону до Європи.

«Було б чудово, якби був розвиток проекту AGRI – це азербайджанський газ. – наголошує Уніговський. – Тоді відпадає проблема проток. Газ би йшов через узбережжя Грузії до України. У такому випадку не буде ось цих транспортних великих проблем щодо проходження метановозів через протоки, особливо через Босфор».

Також існує теоретична можливість отримання газу зі США, говорить директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. Але це також лише на рівні ідеї.

«Коли США та Канада років через три, у 2015-2016 роках вийдуть на масштабні постачання скрапленого газу на зарубіжні ринки, передовсім на європейські, то з’явиться можливість брати газ і звідти через відповідні контракти з американськими компаніями, – вважає Гончар. – Але знову ж таки, поки що це тільки ідеї і підґрунтя для ведення переговорного процесу».

Альтернатива російському газу чи пам’ятник безгосподарності?

Що ж до безпосереднього будівництва термінала, то зазначає Гончар, до цього ще далеко, оскільки для початку будівельних робіт потрібно виконати попередні етапи.

«Потрібно знайти і затвердити оптимальну модель для фінансування проекту, – наголошує Гончар. – Друге – сформувати пул інвесторів, власне, створити консорціум. Третє – ухвалити інвестиційне рішення. Четверте – залучити необхідні кошти під цей проект. П’яте – отримати всі необхідні дозволи та погодження. Ну і потім, зрештою, розпочати будівництво. Але звісно, у нас у будь-який момент можуть реалізувати шоу під назвою перший кілочок чи перша цеглина».

Головною метою будівництва LNG-термінала чиновники називають створення альтернативи дорогому російському газові. Проте, на переконання експерта з енергетичних питань Геннадія Рябцева, щодо цього проекту є низка запитань.

«Є певні конкурентні переваги інших шляхів транспортування газу, – вважає Рябцев. – Термінал може виявитися призначеним лише для того, щоб частину газу, який не знайшов попиту у країнах Європи, транспортувати українським споживачам. До техніко-економічного обґрунтування є низка запитань. Як і нафтопровід Одеса-Броди, Одеський термінал буде ще одним пам’ятником викинутим грошам та безгосподарності».

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування, проект термінала можна реалізувати упродовж 49 місяців, перші обсяги газу мають бути отримані у 2016 році.