Парламент подолав вето Президента. Наразі війна амбіцій набирає обертів

Автор/джерело -  © Аратта-Україна

Сьогодні парламент подолав вето Президента України на Закон “Про Кабінет Міністрів України”. Жодне зауваження Президента враховано не було. Ющенко завернеться із поданням у Конституційний Суд.

За це рішення проголосували 366 народних депутата з 390 присутніх в сесійному залі: від Партії регіонів - 185, від Блоку Юлії Тимошенко - 121, від "Нашої України" - 0, від Соціалістичної партії - 31, від Комуністичної партії - 21 і 8 позафракційних. Народні депутати не прийняли жодної з 42 поправок Президента.

Фракція "Нашої України" залишила засідання парламенту у п’ятницю після того, як депутати подолали вето президента на закон про Кабмін.

"Ми зараз вилучаємо картки і залишаємо залу", - заявив лідер фракції "Наша Україна" В’ячеслав Кириленко з трибуни.

При цьому він звинуватив БЮТ у тому, що вони приєдналися до антикризової коаліції у голосуванні по цьому питанню:

"Здається, сьогодні до антикризової коаліції приєдналася ще одна фракція, яка називала себе демократичною".

"Ухвалений закон про Кабінет міністрів дає можливість уряду Януковича узурпувати владу", - заявив Кириленко.

Лідер БЮТ Юлія Тимошенко заявляє, що фракція БЮТ свідомо голосувала за подолання вето на Закон про Кабмін з тим, щоб припинити конфлікт між гілками влади.

“Наша Україна” блокувала трибуну не за пенсії, не за підняття мінімальних заробітних плат, не за те щоб “РосУкрЕнерго” викинути з України, не за те щоб знизити тарифи на житлово-комунальні послуги, вони блокували зараз трибуну за збереження своїх посад”, - зазначила Тимошенко.

Тимошенко також заявила, що фракція БЮТ “абсолютно свідомо зараз прибрала конфлікт, який руйнував державу між Президентом, прем’єром, між Секретаріатами, тому що навести порядок і не позорити державу на весь світ внутрішньополітичними скандалами. Ми вважаємо, що люди, які власне зруйнували першу помаранчеву команду, які зруйнували все, що могли тільки зруйнувати, які власно своїми руками внесли і прем’єр-міністра Януковича – сьогодні ще чимось докоряють”. “Ганьба “Нашій Україні” за те що вони збираються зберігати “хаос” в країні!”,- наголосила Тимошенко.

Цей закон парламент прийняв 21 грудня 2006 р. Закон визначає основні завдання, принципи і організацію діяльності Кабміну, його склад, порядок формування і припинення повноважень, компетенцію, повноваження у відносинах з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, соціальне і інше забезпечення членів Кабміну.

Законом законодавчо закріплюється статус Кабміну, як найвищого органу в системі органів виконавчої влади, а також визначається його місце в системі державних органів України. Разом із тим, закон містить явні протиріччя діючій редакції Конституції стосовно формування уряду, фактично виключаючи Президента із цього процесу.

Від “Аратти”: нам залишається хіба що поздоровити Юлію Володимирівну та Віктора Федоровича із визначальною перемогою у боротьбі за привид владних портфелів. Також ми поздоровляємо їх із реалізацією особистих амбіцій: одна помстилася зрадникам, другий - врешті отримав те, заради чого ладен був заюшити Майдан кров'ю українців, щоправда, тоді вчасно зупинився. А чи зупиниться зараз? Питання риторичне.

Принагідно беремо на себе сміливість задати питання особисто Юлії Володимирівні: а що від вашої сьогоднійшньої участі у визначальному голосуванні за віддачу всієї повноти влади у руки несудимих московських сателітів виграє пересічний український громадянин? Чи має сьогодні громадянин України реальний вплив на уряд, або особисто на прем'єра, або на тих кадрів, які він призначатиме (разом із правлячою коаліцією)? Бо, вибачте, ми в новому законі нічого такого не знайшли. І були, прямо скажемо, неприємно вражені. Бо єдиний лідер, який вболіває за нас, простий народ, цього разу - про головне якось так й забула. Невже конституційна норма, пам'ятаєте, по єдине джерело влади, залишається порожнім звуком? Напевно так буде доти, поки політики кучмовського розливу будуть спокійно гендлювати мандатами народної довіри. Нашої довіри. Чи ми помиляємося Юліє Володимирівно?