Про свободу підриємництва в Україні тільки мріють

Автор/джерело -  © Українська правда

У традиційному рейтингу економічних свобод, що складається американським аналітичним центром Heritage Foundation і газетою The Wall Street Journal, Україна знаходиться на 125-му місці з 161 країни світу.

Про це повідомляє офіційний сайт Heritage Foundation.

Рівень економічних свобод в Україні фахівці центру оцінили в 60,9% з 100 можливих. Вона знаходиться в категорії "в основному невільних країн".

Лідером в списку є Гонконг (89,3 %). На другому місці - Сінгапур (85,7 %), 3-я позиція - в Австралії (82,7 %).

На 4-й сходинці США (82 %), 5-6 місця поділили Нова Зеландія і Великобританія (по 81,6%), на 7-му - Ірландія (81,3 %). 8-у позицію посідає Люксембург (79,3 %), 9-у - Швейцарія (79,1%) і замикає першу десятку Канада (78,7 %). Перші 7 країн належать до категорії "економічно вільних".

У рейтингу Україну обійшли 8 країн колишнього СРСР. Так, Естонія посідає 12-і місце, на 22-му - Литва, на 32-му - Вірменія, на 35-му - Грузія, на 41-му - Латвія, на 75-му - Казахстан, на 79-му - Киргизія, на 81-му - Молдова, на 98-му - Таджикистан, на 107-му - Азербайджан.

Росія знаходиться на 120-й позиції.

Нижче України 3 країни пострадянського простору. Це Узбекистан (132-е місце), Бєларусь (145), Туркменістан (152).

Замикають рейтинг Куба і Північна Корея. Аналітики Heritage Foundation за різними причинами не змогли оцінити Судан, Сербію, Демократичну Республіку Конго й Ірак.

Індекс оцінює 161 країну за 50 незалежними параметрами, розбитими на 10 категорій економічної свободи: торговельну політику, податкове навантаження, ступінь втручання держави в економіку, монетарну політику, інвестиційний клімат, стан банківського і фінансового ринків, зарплати і ціни, захист власності, законодавство і ступінь організованості ринку.

Усі країни в рейтингу розділені на п'ять категорій - "вільні", "в основному вільні", "із середнім рівнем свободи", "в основному невільні" і "подавлені".

Від “Аратти”: економічна свобода, тобто свобода підприємництва в Україні залишається виключно конституційною декларацією: мовляв, кожен громадянин має на це право. Проте, насправді, у реальному житті, все відбувається фактично навпаки. Бо яка ж це свобода, якщо над громадянином, який ризикнув відкрити свій бізнес, пильно стежить ціла армія чиновних наглядачів? Навіть на самозайняте населення заіхнуло завидуще чиновницьке око: як це так, неподобство, не платять податки як повноцінна юридична особа. Нєпорядок.... І це - на вищому державному рівні. А на низовому? Годі й казати. І так про передовиків корупційних змагань на місцях ходять легенди.

Проте, є в нас прошарок осіб, яким “дозволено” вести, за нашими мірками, крупний бізнес. Але хіба ж це бізнес насправді? Як сказав керівник сусідньої держави із приводу Ходорковського, мовляв, ми його олігархом призначили, а він, невдячний, на владу попер...
Ви скажете, що то у Росії. А в Україні хіба інакше. Чи є, наприклад, в нашій державі національний прошарок крупних бізнесменів? Або ті, хто такими вважаються, можуть вікрито розповісти, звідки в них взялися статки, щоб придбати наприклад, металургійний комбінат? Або, куди зникають ваучені дивіденди акціонерів обленерго? Якщо громада почне отримувати відповіді на ці та подібні питання - тоді, напевно, можна вважати це початком переходу від соціалістичної рабської праці до вільного підприємництва.