Росію очікують проблеми: одна - гірша за другу

Автор/джерело -  © Дзеркало тижня

Росію очікують три шляхи розвитку, і всі три - негативні, випливає з доповіді Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), яку сьогодні в Давосі представить глава російської делегації Дмітрій Медвєдєв.

Доля країни до 2030 року буде залежати від трьох чинників - рівня цін на енергоресурси, розвитку інститутів і ступеня згуртованості суспільства. Однак у будь-якому випадку чекати політичної волі до корінних реформ від федерального центру не варто.

Віце-прем’єр Росії Аркадій Дворкович назвав сценарії "не катастрофічно жахливими, але негативними". "Вони змушують замислитися, де проблеми, що робиться не так і як це виправити", - пояснив чиновник.

Економічна і політична ситуація у країні буде складатися в залежності від трьох векторів, вважають автори доповіді, - цін на енергоресурси, здатності реформувати інституціональне середовище і згуртованості суспільства. Залежно від того, як вони складуться, на Росію чекає три сценарії, кожен з яких гірший за попередній. Перший - "Відновлення регіонального балансу" - можливий, якщо ціни на енергоносії будуть поступово знижуватися. У цих умовах деякі регіони незалежно від федерального центру зроблять ривок вперед завдяки інвестиціям в сільське господарство і суміжні області. У цьому випадку вперед вийдуть ті регіони, де інститути сильні і вже є ґрунт для розвитку, - Татарстан, Самара, південні регіони, - вважає експерт Центру розвитку ВШЕ Валерій Миронов.

Другий сценарій - "Хитка стабільність" - буде здійснюватися при раптовому і стійкому падінні цін на нафту. Ресурсів на реформи не залишиться, і уряд буде змушений посилювати вплив на економіку і направляти більше коштів на соцпотреби. Цей варіант розвитку подій найменш реальний, говорить професор РЕШ Костянтин Стирін. "Китайська економіка продовжує рости, і це головний фактор, який тримає ціни на високому рівні", - стверджує він.

Нарешті, третій сценарій - "Кінець спокійної бездіяльності" - проходить за досить сприятливих для Росії умов. Ціни залишаються незмінними, а уряд, задоволений збереженням благополучної макроекономічної ситуації, не квапиться міняти економічну політику. Каталізатором реформ стає суспільство, незадоволене неефективністю держави навіть при високих доходах.