У Криму палкі прихильники КМДА. Із тарифного пограбування населення

Автор/джерело -  © РБК-Україна

Тарифи на водопостачання в Криму не відповідають економічно обґрунтованим витратам. Вважає місцева влада.

Про це сьогодні повідомили в прес-службі Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Так, в даний час тарифи для населення відшкодовують економічно обґрунтовані витрати на рівні: 70% - м. Керч, Джанкой, 60% - м. Сімферополь, 52% - м. Белогорськ, 50% - м. Євпаторія, Феодосія, Бахчисарай, 46% - м. Алушта, 42% - м. Ялта, 40% - м. Судак, 39% - м. Щолкіно, 24% - м. Красноперекопськ, 20% - м. Саки.

При цьому нові тарифи у вказаних містах за рішенням місцевих рад встановлені для двох груп споживачів з урахуванням перехресного субсидування. У 2006 р. тарифи для промислових споживачів через перехресне субсидування перевищували тарифи для населення на водопостачання в середньому по Криму в 19 разів, на теплопостачання - в 13 разів.

За даними Радміну АРК, за 2006 р. вартість послуг з водопостачання і водовідведення в Криму зросла на 44%, витрати по виробництву теплоенергії збільшилися на 58%. В середньому по автономії тарифи для населення на водопостачання і водовідведення зросли від 1,4 раз (м. Саки) до 4,2 раз (м. Сімферополь). На теплопостачання - від 2,0 разів (м. Сімферополь) до 3,4 разу (м. Алушта). При цьому базові (100% від економічно обґрунтованих витрат) тарифи на теплопостачання прийняті в м. Алушта, Керч, Феодосія, Белогорському, Червоногвардійському, Ленінському, Нижньогірському, Першотравневому, Раздольненському, Сімферопольському, Советському, Чорноморському, Кировському р-нах. У м. Ялта і Судак нові тарифи для населення відшкодовують економічно обґрунтовані витрати на рівні 74%, в м. Джанкой і Євпаторія - 70%, в м. Сімферополь - 60%.

Від “Аратти”: влада автономії ім. Миколи Багрова (останній перший секретар Кримського обкому КПУ. За допомогою Москви “проштовхнув” статус номенклатурно-бюрократичної автономії на території області) досить дивне, якщо не сказати, дивакувате, утворення. В частині майже неприхованих дерибанів місцевого суспільного майна та політичної демагогії.

Ні для кого не є таємницею, що на півострові проблема питної води була завжди. Проте, за роки автономної незалежності місцева комуністично-кримінальна номенклатура так “загралася” у “башмаки і сейлеми”, розведені психозом "антинато"та сольними концертами московських політгастролерів, що фактично не переймалася системами того ж водопостачання. А люди, громадяни, платили за тарифами, в які, до речі, обов'язково входить складова на поточніі й капітальні ремонти.

І що ми маємо у підсумку? Візьмемо, наприклад, північно-кримський канал. Він зараз у жалюгідному стані, бо, бачте, на ремонти й обслуговування “не вистачало грошей”. А системи водоканалізації кримських населенних пунктів? Ми не помилимося, якщо скажемо, що в останнє вони пристойно ремонтувалися ще за часів СРСР. Теж, мовляв, “не вистачає грошей”. Проте виникає питання: а куди ж поділися гроші, які громадяни сплачували по встановленим тарифам?

Між тим, у Криму, особливо на південному узбережжі - найдорожча в Україні земля. І там, на очах місцевих мешканів, як гриби після дощу, виростають приватні маєтки. Приїжджих та місцевих “паханів”. Цікаво, а куди ж поділися грошики від цієї “приватизації”? Куди поділися грошики від ВЕЗ "Перекоп"? Куди поділися грошики від тисяч прибуткових об'єктів приватизованого суспільного майна?

Очевидно, потрапили не в ту кишеню. Випадково, звичайно. Бо ж тепер, за прикладом столиці, місцеві номенклатурники розпочали піар “страшилок”, на тему нової чистки кишень громадян. Щоб ті були морально готові матеріально підтримати ними ж обрану номенклатуру.