Азаров проказав активність. До візиту Путіна, мабуть

Автор/джерело -  © Аратта-Україна

Мінфін, який за сумісництвом очолює Перший віце-прем'єр Микола Азаров, несподівано видав заяву... щодо ЄЕП та лідера БЮТ Юлії Тимошенко. Тільки при чому тут Мінфін - аж ніяк із тексту не зрозуміло.

Сьогодні прес-служба Міністерства фінансів видала унікальну, із точки зору зазначеного відомства, а точніше сфери його діяльності, заяву. Унікальність цбого документа полягає в тому, що, власне, про державні фінанси там не йдеться.

Втім, ми не наважилися позбавити читачів задоволення прочитати повний текст цього унікального шедевру епістолярного жанру (найбільш цікаві фрагменти тексту підкреслено- “Аратта”):

“Тимошенко вводить людей в оману щодо ЄЕП

Лідер БЮТ Юлія Тимошенко свідомо вводить людей в оману, коли заявляє, що участь Україні у проекті Єдиного Економічного Простору призведе до втрати суверенітету, до шкоди національним інтересам України.

Як Прем’єр-міністр України у 2005 році, вона не може не знати, що парафовані Україною у 2004 році угоди щодо ЄЕП не містять ані створення якогось «наднаціонального органу», ані інших механізмів передачі суверенних прав України будь-кому, ані створення митного союзу, ані посягань на грошово-фінансову політику України, які не містять неіснуючих планів введення «єдиної валюти».

До речі, приєднання України до ЄС і НАТО означало б делегування органам управління цих об’єднань великої кількості основоположних суверенних прав: від проведення митної, кредитно-грошової політики й емісії грошей до управління Збройними Силами України через об’єднане командування.

Міфи про наднаціональний орган ЄЕП, передачу комусь суверенних повноважень – це «мертва коняка», гарцювати на якій безглуздо і смішно. У Юлії Тимошенко 2005 року були всі можливості офіційно робити будь-які «викриття» і діяти.

Натомість, Президент України Віктор Ющенко Указом „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 року „Про формування Єдиного економічного простору” № 952 від 15.06.2005, окреслив, що основною метою участі України у формуванні та функціонуванні Єдиного економічного простору є створення зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень.

Проте, уряд Тимошенко переговори щодо ЄЕП продовжував, але в такий спосіб, що процес гальмувався. Так само, уряд Тимошенко не публічно розірвав довготермінову, вкрай вигідну угоду на постачання в Україну російського газу й провалив переговори щодо туркменського газу.

Насправді парафовані Україною у 2004 році угоди в рамках ЄЕП передбачали саме створення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень між Україною, Росією, Казахстаном і Білоруссю, визначали спрощення митних і прикордонних процедур для громадян і підприємств чотирьох країн. А також встановлювали дуже вигідні для України правила ціноутворення, за якими енергоносії й тарифи на послуги монополій мали бути однаковими для всіх учасників ринку з усіх чотирьох країн. Тобто, Україна отримувала солідні конкурентні переваги в межах спільного ринку ЄЕП.

Паралельно з роботою у проекті ЄЕП, Уряду Віктора Януковича у 2003-2004 роках вдалося укласти п’ятирічну угоду на постачання газу за найнижчою ціною, домогтися скасування експортного ПДВ на російську вуглеводневу сировину, розблокувати антидемпінгові обмеження для українських товарів, домовитись про соціальний захист українських робітників у країнах-учасницях ЄЕП.

Всі ці вигоди для України, для наших громадян були відкинуті й перекреслені урядом Тимошенко. Саме це було справжньою, а не міфічною шкодою для національних інтересів України.

Сьогодні здоровий глузд й інтереси України знову беруть верх. Універсал національної єдності передбачає завершення робіт щодо участі України у діяльності Єдиного економічного простору на принципах різнорівневої та різношвидкісної інтеграції з урахуванням норм і правил Світової організації торгівлі та створення на першому етапі зони вільної торгівлі без обмежень та вилучень у межах ЄЕП.

Указом Президента України Віктора Ющенка уповноваженим від України у Групі високого рівня ЄЕП призначений Перший віце-прем’єр-міністр, міністр фінансів України Микола Азаров.”

Замість коментаря.

Неточність тексту №1. Як загальновідомо, у НАТО ніякі суверенні права країни-учасники нікуди не делегують. Натомість, у керівництво Альянсу делегуються повноважні представники країн-учасниць блоку. Ніхто не може примусити суверенну країну до будь-яких дій у складі блоку, якщо її вищий державний орган влади зазначених дій не підтримає. Виключенням із цього правила є випадок військової агресії щодо країни-учасниці блоку з боку третіх держав чи військових блоків.

Напевно хтось сплутав НАТО із Варшавським Договором, який сконав разом із СРСР. Бо саме у Варшавському Договорі всі рішення, які ухвалювалися у Москві - були обов'язковими до виконання країнами-учасницями. Наприклад, каральна акція проти Чехословаччини по придушенню “Празької весни” здійснювалася саме військами Варшавського Договору.

Натомість не існує жодного прикладу каральних акцій НАТО на територіях країн-учасниць Альянсу.

Приблизно такі ж “огріхи”, напевно пов'язані із слабкою поінформованістю авторів та домінантою совітських пропагандистських штампів у сприйнятті ними оточуючого світу, присутні й відносто взаємин країн-учасниць ЄС.

Неточність тексту №2.

Як ми повідомляли раніше, 29 червня 2004 року після переговорів Президентів Кучми й Путіна, на рівні урядів(прем'єр-міністр України Янукович) було підписано пакет договорів про стратегічне партнерство й співробітництво в газотранспортній сфері. Зокрема, було визначено порядок поставок та транзиту газу через територію України. У відповідності з підписаними документами, для закупівлі й транзиту туркменського газу в Україну, а також інвестування будівництва й модернізації нових потужностей. Цю кампанію назвали “РосУкрЕнерго”. Початком її діяльності визначено 1 січня 2005 року. “РосУкрЕнерго” діє на підставі таких документів: договору про закупівлі туркменського газу з НАК “Нафтогаз України”(2005-2006 рр.) та ТОВ “Газекспорт”(2005 р. і далі, із наростаючими обсягами…); договору з ВАТ “Газпром” про транспортування газу через території Узбекистану, Казахстану й Росії; договору на продаж відтранспортованого до кордонів України газу НАК “Нафтогаз України”. Відповідно до підписаних угод, обсяги поставок газу будуть зростати, від 44 млрд. кубометрів у 2005 р. до 60 млрд. – у період з 2007 р. до 2028 р. Отже, називати зазначену кампанію простим посередником є не коректно, тому що де-юре, із моменту підписання міжурядового пакету договорів, Україна фактично позбулася права на прямі закупівлі туркменського газу, не кажучи про його транспортування російськими газопроводами. Усі ці функції й перебрала на себе “РосУкраЕнерго”, як повноважний суб’єкт міжурядових домовленостей, довірена особа ВАТ “Газпром ”та НАК “Нафтогаз України”. При чому, окремо слід зазначити, що до функції цієї довіреної особи, віднесено не тільки помпування газу до Західної Європи, а так зване, “диверсифіковане” джерело постачання палива в Україну. Тобто, інакше кажучи, руками українських урядовців було закріплено монополію “Газпрому” на постачання газу в Україну.

Автори ж документу твердять, що нібито, Янукович (“цяця”), бо він уклав договір про дешевий газ для України, що не відповідає дійсності. А нібито Тимошенко (“кака”)цей договір анулювала, що так само не відповідає дійсності.

Неточність тексту №3. Вона стосується ЄЕП. Як загальновідомо, головним предметом суперечностей між Москвою та Києвом щодо створення ЄЕП було саме створення наддержавного координуючого органу, якому делегувалися права прийняття рішень, обов'язкових для країн-учасниць. При тому, що домінувати, за кількістю голосів у зазначеному органі, повинна була б Росія. Це - не відповідало вимогам Конституції України, а тому Президент Кучма парафував зазначені документи із застереженнями.

Щодо зони вільної торгівлі - то ці перговори ведуться із Москвою ще, здається, із 1993 року. До речі, серед країн-учасниць СНД такий документ вже підписано. Однак, з-за позиції Росії він не виконується. Бо Москва не звикла сприймати країни колишнього СРСР як рівноправні держави.

Як ми повідомляли раніше, нещодавно українське керівництво доповіло у Кремль про свою готовність продовжити “роботи” по створенню ЄЕП. Проте, як зазначили у Москві, у країн-учасниць втратився інтерес щодо цього утворення.