Freedom House залишив Україну серед “частково вільних” держав. З-за Януковича та більшовиків

Автор/джерело -  © Радіо Свобода

Політичне протистояння між Президентом та більшовицькою коаліцією після парламентських виборів зупинило розширення свободи преси в Україні.

Такий висновок зроблено в оприлюдненому сьогодні звіті Freedom House, який оцінює забезпечення журналістських свобод у різних країнах світу.

Експерти організації вказують на часті випадки насильства проти українських журналістів, особливо напередодні минулорічних виборів. Вони відзначають і подальше використання ЗМІ у політичних чи економічних інтересах їхніх власників.

Freedom House вважає, що українська влада минулого року зробила недостатньо у розслідуванні справи Георгія Гонгадзе, насамперед у встановленні замовників його вбивства. Тому експерти організації й надалі відносять Україну до “частково вільних” держав.

На запитання кореспондента Радіо Свобода стосовно тенденцій у забезпеченні свободи слова на пострадянському просторі директор дослідницького відділу Freedom House Кріс Волкер відповів, що цьогорічний звіт відзначає продовження тенденції у 12 колишніх радянських республіках, яка мала місце і у минулих роках:

К.В.: Ми бачимо подальшу ерозію журналістських свобод у політичній, економічній, правовій сферах у низці держав. Показники декількох держав погіршилися порівняно із минулим роком. Йдеться про Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Азербайджан, Білорусь та Росію. Там ситуація погіршується, і це тенденція і минулих років. Наприклад, у нашому звіті за 2004 рік у 9 з 12 республік ситуація погіршувалася вже тоді, і це ж саме відбувається і зараз. І рівень журналістських свобод дуже низький у цьому регіоні навіть у глобальному масштабі. Отже, це падіння свідчить про серйозніші, системні проблеми у медіа-секторі на теренах колишнього Радянського Союзу.

Р.С.: Які типи засобів масової інформації найбільше постраждали від обмеження свободи слова?

К.В.: У Центральній Азії це телебачення. І у кожному випадку відбувається або прямий державний контроль, або опосередкований контроль через медіа-холдинги друзів чи родичів президентів цих держав. Це означає, що більшість жителів цих держав не отримують політично важливої інформації. Отже, ми стали свідками посилення спроб контролювати ЗМІ. У деяких державах влада намагається встановити контроль і над іншими типами ЗМІ. Наприклад, посилюється тиск над газетами із незначними накладами, але які виступають важливим джерелом незалежної інформації у регіоні. Однією з причин такого тиску є усвідомлення владою, що зараз інформація швидко поширюється на інтернет і стає доступною для ширшою аудиторії.

Р.С.: Звіт відзначає, що найсуттєвішого обмеження журналістські свободи зазнали у Росії та Венесуелі. Як ви порівнювали ці дві держави?

К.В.: Ми відзначили ці дві держави, оскільки в них відбулися найсуттєвіші зміни. Це держави багаті на енергоносії, що є головною спільною рисою для держав, де відбувається гостре падіння рівня свободи преси. І, безперечно, в Росії це падіння було винятково сильним. Це результат широкої і системної кампанії підкорення ЗМІ для ліквідації незалежних голосів. Це стосується усіх типів ЗМІ у державі, безперечно це стосується телебачення, радіо, і усе більше це стосується друкованих ЗМІ. Ця тенденція непокоїть, оскільки в Росії було багато якісних газет, які надавали незалежну інформацію і цей ресурс останнім часом зникає, оскільки приватні власники, близькі до Кремля, купують газети чи залякують їх для отримання контролю. Це відбувається разом зі збільшенням випадків насильства проти журналістів там, загинули дуже багато журналістів або за підозрілих обставин, або від найманих убивць. І влада не зробила жодних кроків для розслідування цих убивств. За останні сім років у Росії загинули понад двадцять журналістів.