Економіка України залишається стабільною і... комуністичною. Бо громадянин не відчуває адекватного зростання добрбуту

Автор/джерело -  © Аратта-Україна

Економічний розвиток України у першому півріччі 2007 року є успішним, зважаючи на ряд принципово важливих позитивних показників.

Про це заявив сьогодні на брифінгу перший заступник Глави Секретаріату Президента України Олександр Шлапак.

«Україна за темпами економічного розвитку залишається однією з провідних європейських держав з колосальним додатковим економічним потенціалом», – сказав Шлапак, відзначивши, передусім, ряд хороших макроекономічних показників, зокрема, зростання ВВП у першому півріччі на рівні 7,9%.

«Економіка України залишається сильною, темпи реального зростання ВВП перевищують середнє значення за останні сім років», – відзначив він.

Шлапак також звернув увагу на 12,1% росту промислового виробництва (середній показник по СНД становить 8%) та високі темпи зростання товарообігу.

Серед інших позитивних тенденцій перший заступник Глави Секретаріату відзначив стабільну ситуацію на фінансових ринках, суттєве поповнення (на 3,6 млрд. доларів) за шість місяців валютних резервів НБУ, кредитну активність українських банків – при збільшенні її загальної активності майже на 30% інвестиційні вкладення зросли на 35%. Він також відзначив високу довіру до банківської системи з боку населення – за півроку обсяг строкових депозитів фізичних осіб збільшився майже на 20% і досяг 98 млрд. грн.

«Економіка України витримала досить спокійно черговий енергетичний удар. Маємо стабільну роботу паливно-енергетичного комплексу, непогану роботу житлово-комунального господарства», – констатував він.

На сьогодні виконується державний бюджет та залишається «на прийнятному рівні» його поточний дефіцит, підкреслив Шлапак.

Замість післямови. Українські чиновники, незалежно до якої політично-кланової команди належать, мають одну спільну рису - не бачити із вікон автівок та власних кабінетів реального життя. Не того, що подається на їхній стіл такими ж самими клерками із статистичної тусовки.

Бо якби вони насправді були працівниками у справжній ринковій економічній системі, то напевно б дуже швидко позбулися роботи, оскільки будь-яка некомуністична економічна модель працює виключно на громадянина, а не на чиновника. А відтак, критерієм оцінки державного клерка перед суспільством є не локшина про астрономічни показники макроеконіки, тобто взагалі та у середньому, а конкретні речі - на скільки краще стало жити фермерові, чи вчительці, чи студентові.

У комуністичній економічній системі, як ми добре засвоїли із попереднього життя у СРСР, із високих трибун лунали “панфари” про надзвичайні, фантастичні досягнення, які стали можливими лишень завдяки ленінському керівництву та особсто генію чергового генсека комуністів. А під тими гучними “панфарами”, у підворотнях, задвірках чи просто на вулицях стояли довжелезні черги сірих рабів - совєтського народу - аби придбати хоч якусь пристойну одежинку, чи їжу, чи ще щось потрібне.... Призабули?

А ми пам'ятаємо. Тому й не бачимо поки що різниці між економікою України та УРСР, між тодішнім секретарем ЦК КПУ і нинішнім прем'єром чи Президентом. В усякому разі про людей згадують лишень на високих трибунах, щоб самохизуватися, і перед виборами. І до Москви на поклон так само їздять. Чи не так?

Різниця тепер і тоді лише у тому, що черг практично не залишилося, бо вся вільна площа перетворена на базари. Базари дешевого та неякісного мотлоху із смітників Європи та комуністичного Китаю. Бо жебрацької зарплатні на більше не вистачає...