Злодії, які обікрали усіх українців можуть спати спокійно. Тимошенко повертатиме борги за рахунок прихватизаторів

Автор/джерело -  © Аратта-Україна

БЮТ поставив перед собою задачу зосередити ресурси країни, перейти на чесну приватизацію та повернути людям протягом 2 років знецінені заощадження колишнього Ощадбанку СРСР.

Про це Юлія Тимошенко заявила у Черкаській області під час відвідування агропромислового підприємства.

«Повернення боргів держави людям для нашої команди є пріоритетним та першочерговим завданням», - сказала лідер БЮТ, додавши, що це під силу державі.

«Я говорю про ці зобов’язання, розуміючи, що 99% вірогідності, що наша команда стане владою і що за кожне слово, яке я говорю, мені доведеться звітуватися», - наголосила Юлія Тимошенко.

Замість післямови. І знову ми побачили, як лукавить лідерка БЮТ. Невже, вона, як економіст, не розуміє різниці між знеціненням і хоч і великою, але банальною крадіжкою? Якщо знецінення і крадіжка - одне й те ж, тоді чому вона ж вимагає переглянути, за якою ціною були придбані державні промислові об'єкти?

Не є таємницею, що комуністично-номенклатурні уряди України, на початку 90-х років свідомо й методично штучно знецінювали вартість основних фондів українських підприємств. У шахрайський спосіб: штучно вимиваючи обігові кошти за допомогою бартерних неадекватних взаєморозрахунків; індексуючи ватртість основних фондів не автоматично, у прив'язці до твердих валют(в даному випадку USD), а вручну, Постановами парламенту, які по суті не відповідали реальним темпам інфляції; штучно стримуючи інфляційне зростання цін, тим самим роблячи вартість готової продукції завідомо збитковою для виробника.

Саме у такий спосіб до моменту приватизації оціночна вартість підприємств впала до символічного мінімуму, як й їхня інвестицийна привабливість, оскільки оновлювати засоби виробництва не було за що. Тобто, штучно й свідомо було створено умови для прихватизації промислових підприємств “своїми людьми”. Додатково(напевно, щоб не було випадковостей), було проведено аферу із “народною приватизацією”, коли частину майна, оцінену за заниженою вартістю "роздали" народу за символічними номіналами, які одразу ж були перекуплені трастами ім. Табачника у здичавілих від злиднів громадян.

Тут ми не можемо сперечатися, із Юлією Володимирівною - щодо прихватизації, як екноміст, вона на висоті.

Але коли справа доходить до заощаджень населення у Ощадбанку, із невідомих причин, її економічні знання зникають і вона, пропонує схему, яка за останні роки стала стандартним шттампом агітації політика на виборах: розрахуватися по борговим зобов'занням держави перед населенням за рахунок національного багатства. Інакше кажучи, провести повторну приватизацію, а гроші, отриманні від неї хором проїсти "по справєдлівості". Замість того, щоб вкласти ці кошти у, наприклад, сучасні виробництва за новітніми технологіями українськими й зарубіжними, тим самим: створити нові робочі місця й водночас - примножити національне багатство.

Бо, повторюємося, гроші Ощадбанку не знецінилися, вони були тупо вкрадені. А злодії досі живуть спокійно, абсолютно не переживаючи, що їх притягнуть до відповідальності.