Система правосуддя України свято зберегає більшовицькі традиції

Автор/джерело -  © УНІАН

Сьогодні система охорони права зберегає у заповідній неботорканості найкращі здобутки більшовицької системи Вишинського. Тому сподіватися на справедливість - даремна справа. А про права людини - взагалі не йдеться.

Шанс отримати виправдувальний вирок суду у кримінальних справах становить піввідсотка, заявив голова ради правозахисної організації “Донецький Меморіал”, голова Пенітенціарного товариства України Олександр Букалов.

Презентуючи результати статистичного огляду “Кримінальні покарання в Україні” на прес-конференції у Києві, Букалов сказав: “Якщо слідство каже, що людина скоїла злочин, шанс довести протилежне – піввідсотка”.

Згідно зі статистичними даними, частка виправдувальних вироків у 2006 році становила 0,52% від загальної кількості винесених вироків у кримінальних справах. На думку авторів огляду, такий показник є “неприродньо низьким”.

На запитання, чому склалася така ситуація, Букалов відповів, що чинником впливу є практика радянських часів, а також – брак кваліфікованих адвокатів.

Як зазначалось на прес-коференції, всього за вироками, що набрали законної сили, у 2006 році засуджено 160,9 тисяч осіб, що на 9,1% менше, ніж у 2005 році, з них за вчинення особливо тяжких злочинів – 66,9 тисяч осіб або 41,6%. Після скасування смертної кари у 1997 році рівень застосування найтяжчого покарання – довічного ув‘язнення – не знизився. Станом на середину цього року його відбували 1435 осіб, у тому числі 14 жінок.

Загалом в Україні щороку притягуються до кримінальної відповідальності близько 200 тисяч осіб, близько четверті з них – майже 50 тисяч осіб – отримують покарання у вигляді позбавлення волі.

За інформацією Букалова, в установах покарання на сьогодні перебувають близько 160 тисяч осіб, з них понад 1400 засуджені до довічного позбавлення волі.

В цілому, згідно із статистичними даними, рівень злочинності в Україні у 2006 році знизився. Упродовж року органами МВС і прокуратури зареєстровано 490,2 тисячі злочинів, що на 13,3% менше від показника попереднього року. Зниження рівня злочинності по всій території України відбулося за рахунок різкого зменшення кількості крадіжок майна на 29,2% або на 54,5 тисяч випадків. Торік їх було зареєстровано 132,2 тисячі, але, як відзначають автори дослідження, вони залишилися найбільш поширеними у структурі злочинності, адже їхня питома вага становить 31,4%. Така ситуація стала наслідком змін у законі, згідно з якими дрібні крадіжки перестали вважатися кримінальним злочином.

За даними дослідження, у 2006 році було зареєстровано 3,2 тисячі умисних вбивств та замахів на вбивство, що становить 0,76% від усіх злочинів та на 2,9% менше рівня 2005 року.

У віданні МВС знаходиться 501 ізолятор тимчасового тримання (ІТТ), які загалом розраховані на понад 10 тисяч місць, де затримані можуть перебувати максимум упродовж 3 діб (у виняткових випадках – 10). Щоденно в ІТТ України утримується близько 7 тисяч осіб.

Як зазначають автори дослідження, практика діяльності міліції змінюється досить повільно, з‘являється чимало свідчень про нові випадки корупції або незаконного затримання громадян міліцією, зокрема, “суттєвою проблемою залишається зникнення паспортів громадян після їхнього затримання і вилучення органами міліції”.

Водночас позитивні зміни у діяльності міліції у 2005-2006 роках, на думку авторів огляду, пов‘язані з утворенням і діяльністю Громадської ради при МВС, до складу якої входять керівники відомства та правозахисники. У цей же час була започаткована діяльність мобільних груп, які періодично відвідують райвідділи міліції та ізолятори, вивчаючи умови тримання ув‘язнених і дотримання прав людини у в‘язницях.

Від “Аратти”: До цього ми можемо лише додати, що за сучасну історію України, єдина система, яка залишилася у недоторканості - це система більшовицької охорони права чиновника, який міцно зрісся із криміналом.

Те, що політикани гучно називали “реформою”, насправді має наслідком утворення двох кланів: правоохоронців та суддів, які непогано співіснують на спільній ниві тотального хабарництва та “заказняків”.

Можемо навести загальновідомі приклади, які ілюструють ці слова.

Це - спроба “списати” убивство журналіста Александрова на донецького бомжа Вередюка. Щоправда, - настільки примітивна, що навіть донецький суддя не наважився підтримати звинувачення. А далі “зачистка” рядових фігурантів, бо ті, що вище за рангом, - й досі спокійно працюють у ГПУ чи відпочивають на персональній пенсії.

Це - судовий фарс у справі про вбивство нардепа Вадима Гетьмана, за яким покарання відбувають зовсім не причетні до того люди. Хай і злочинці, але не вбивці нардепа. А справжні вбивці почуваться у повній безпеці.

Це - практично повне фіаско у справі про вбивство Гонгадзе...

Натомість “умовний очільник” МВС Цушко і нардепи-регіонали, які за спинами спецназу здійснили озброєне захоплення приміщення ГПУ, почуваються спокійно, бо знають - вони поза правосуддям. Точніше - над ним.

При тому, кожного року міжнародні правозахисні організації фіксують в Україні масове застосування тортур до підслідних та підозрюваних. І що? А нічого. Окрім обіцянок і чергових прожектів, справжня мета яких - дерибан.

І пустопорожні публічні заяви державних очільників... Які, напевно, самі тремтять перед людожерницькою машиною більшовицьких катів.