Іноземний піар Газпрому. “Аналітики” запускають страшилки

Автор/джерело -  © УНІАН

Заяви країн-газопостачальників про підвищення середньоєвропейської ціни на газ до кінця цього року означає, що з 1 січня на Україну чекає зростання ціни на газ, якого вона не витримає.

Відтак Європа ризикує знову опинитися взимку в газовій кризі, якщо Україна і Росія не укладуть вчасно газової угоди на наступний рік, вважає фахівець із питань газу Оксфордського інституту енергетичних досліджень Джонатан Стерн.

При цьому поступу в українсько-російських переговорах немає, бо в Україні головні гравці змагаються за владу, зауважує експерт в інтерв’ю "Ройтерз".

Стерн зазначає, що наближається кінець року, а подальша ціна на газ не узгоджена. Отож, на його думку, можливе повторення 2006 року, коли через російсько-українські суперечки навколо ціни "Газпром" посеред морозної зими ненадовго припиняв постачати газ до Європи, що викликало хвилю політичних скарг.

"Ми мали передбачити це в 2006 році. Тепер ми напевно бачимо, що наближається те саме. Якщо буде холодна зима, буде великий скандал", - передбачає Стерн.

Раніше Росію можна було критикувати за те, що вона не зробила потенційну кризу "кришталево ясною для решти світу". Тепер, виклавши плани наперед, Росія перекинула м’яч на українську половину поля, каже фахівець.

"Росіяни перебувають у колосально сильній позиції. Українці, як і всі інші, вже почули ще в березні, коли Росія сказала Середній Азії: від січня отримаєте європейські ціни. Отож усі ми знаємо, … що на Україну чекає катастрофа", - наголошує експерт.

"Згадана вже прогнозована ціна в 400 доларів за тисячу кубометрів для України не є нерозумною за європейськими стандартами – от тільки що Україна, з її заснованою на газі економікою, просто не зможе її заплатити, і на неї чекає найтяжчий удар", - каже Стерн.

При цьому, за його словами, українські політики ніби не розуміють, що до нового року "набагато менше часу, ніж до президентських виборів".

"Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і президент Віктор Ющенко вже займаються маневрами, готуючись до президентських виборів наприкінці 2009 – на початку 2010 року. Отож газ використовують для того, щоб скласти вину на супротивника за провал", - передає слова оксфордського фахівця Радіо "Свобода":

"У цих переговорах (із Росією) вона хоче виглядати твердою з росіянами, а він хоче виглядати як той, хто здатен би домовитися з росіянами, але вона все псує", - каже Стерн.

"Від Тимошенко ми досі почули купу безглуздя на кшалт "Нам потрібен п’ятирічний перехідний період, нам потрібен довготерміновий контракт". І жодного розуміння того, що вже все, привіт, приїхали", - сказав британський експерт.

"І коли у вересні ми (європейці) і вони (українські керівники) повернемося з відпусток, залишиться три місяці. А це зовсім не великий термін, щоб укласти цілком нову угоду про подвоєння цін", - наголошує Стерн.

Від “Аратти”: те, що ви прочитали - є типовим продуктом газпромівської піар-пропаганди. Прийом стандартний, застосовується кожного разу, коли ведуться переговори про ціновий протокол між Україною і Росією. Прийом розрахований на невігласів чи дебілів, до речі.

По-перше. Дійсно, дякуючи Януковичу, ще із 2004 року Москві було дароване ексклюзивне право на постачання в Україну перекупленого середнєазійського газу, тобто - ні про які прямі поставки не може бути й мови у найближчий час, поки діятиме ця кабальна угода. Проте, не російський, а той самий, середнєазійський газ йде транзитом через Україну у Західну Європу. Питома вага власне російського газу у цьому потоці мізерна. Отже, підвищення ціни до $400 за тисячу кубометрів для України викличе адекватне підвищення цін для європейських споживачів до $600 - 700 за тисячу кубометрів. Ціна норвезького і близькосхідного газу значно нижча.

По-друге. Підвищення цін до $400 виключно для України, при збереженні старих цін для ЄС спричинить адекватну реакцію Спільноти, оскільки такі дії Газпрому (ким би Москва не прикривалася) будуть розцінені як дискримінаційні із усіма економічними і політичними наслідками. В першу чергу - це вдарить по російському держбюджету, який прямо залежний від надходжень від розпродажу енергоносіїв. До чого додадуться інші чинники, зокрема, права людини та мілітаризація суспільства Росії. Тобто, діалог перейде у площину прямих економічних санкцій.

По-третє. ЄС іще два роки тому розробив план зменшення залежності від російської труби, який успішно втілюється у життя. Тобто, нині твердження про енергозалежність Європи від Росії є міфом. Про це свідчить й низьке навантаження так званих альтернативних газопроводів, запущених у експлуатацію та відверте тупцювання на місці у побудові нових. Отже, за визнанням самих російських експертів - реальної альтернативи українській ГТС просто не існує. Проте, для України існує реальна можливість, у разі скорочення споживання газу в ЄС, запустити частину газопроводів у реверсному режимі і отримувати більш дешеве паливо.

І останнє. Проблема енергоносіїв в усьому світі є більше економічною, ніж політичною. Отже, порожнечі на цьому ринку просто не буде. Це означає, що як би наші хуторянські політикани не чубилися за привид влади навколо керівних стільців - доведеться дивесифікувати постачання енергоносіїв в Україну. Вступ у СОТ сприяє пришвидшеному вирішенню проблеми. Тобто, у відкритому ринку не може й бути мови про монополію одного постачальника. Якщо пан Ющенко цього не уторопає - на його місце хутко прийде той, хто здатен осягнути цю істину. Бо $400 - це непоганий суспільний стимулятор Майдану.