Помер Володимир Дахно - автор “Козаків” і “Енеїди”

Автор/джерело -  © КіноБлог.com

29 липня 2006 р. помер Володимир Дахно, один з найвідоміших режисерів української анімації, автор знаменитого мультсеріалу про козаків.

Славетний український аніматор в останні роки жив на пенсію у 280 грн.

Володимир Авксентійович Дахно народився 7 березня 1932 р. у Запоріжжі. У 10 років мріяв вступити до Суворовського училища. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (факультет архітектури). Після інституту певний час працював за спеціальністю (його останнім проектом було шкільне містечко біля ринку “Юність”). У 1962 р. прийшов на студію “Київнаукфільм” і став художником-мультиплікатором (за словами Дахна, анімацією його зацікавив Давид Черкаський). Створив 23 фільми, найперший з яких, “Як козаки куліш варили”, було знято у 1967 р. Він започаткував шалено популярний свого часу не тільки у нас, а й у Європі мультсеріал про пригоди трьох козаків (“Як козаки у футбол грали”, “Як козаки наречених визволяли”, “Як козаки сіль купували”, “Як козаки олімпійцями стали” тощо).

Дахно згадував, що не мудрував особливо з героями, намалювавши їх на манер трьох мушкетерів: один вийшов кругленьким і маленьким, другий – худим та високим, третій – справжнім здорованем. Вже потім йому казали, що йому вдалось точно передати у своїх персонажах український характер. Стрічка “Як козаки у футбол грали” виявилась пророцькою: вона вийшла до того, як київське “Динамо” сягнуло вершин слави, і, напевно, дала спортсменам сильний позитивний заряд. У динамівців потім навіть склалась традиція – вести Дахна до пивбару щоразу, коли вони його зустрічали.

Іншою популярною роботою Володимира Авксентійовича була екранізація “Енеїди”, створена у 1991 р. Це був, здається, останній український мультфільм, який вийшов у більш-менш широкий прокат. На заваді наступних проектів режисера стали фінансові проблеми, які спричинили крах української анімації.

“Цілими днями сиджу і дивлюсь телевізор, - казав Дахно в одному з останніх інтерв’ю. - Чекаю появи кіно. Української мультиплікації як індустрії не існує. Анімацію можуть підняти тільки меценати. Меценатів теж немає. Є кілька студій, які перебиваються рекламою… Не приховую, мені зараз дуже важко. Але з часом, думаю, все встане на свої місця. Хоча ні мене, ні вас вже не буде”.

Один з найкращих українських аніматорів, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1988), в останні роки жив на пенсію у 280 грн. (дані за лютий 2005 р.). Країна вміє шанувати свої таланти.