Скромненько і зі смаком. Справжній патріот Фірташ оцінив нашу незалежність у $20 млрд.

Автор/джерело -  © УНІАН-Аратта-Україна



Дата публiкацiї - 2.02.2009 14:27 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=6598

Перефразуючи відоме прислів’я, повідомляємо: що у Путіна на умі - то у Фірташа на язиці. Чим ближче газова міжнародна конференція, тим чіткіше починають проступати обриси методу прихватизації української ГТС.

Україна повинна створити спільне підприємство з російським “Газпромом” і європейськими компаніями, включаючи E.ON AG і GDF Suez SA, для того, щоб гарантувати постачання газу до Європи.

Про це український бізнесмен, один із власників компанії «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ заявив у своєму інтерв`ю агентству Bloomberg.

За його словами, Росія, Україна та ЄС повинні мати рівні частки участі в даному СП.

Крім того, Фірташ запропонував, щоб внеском України в спільне підприємство стала її газотранспортна система, яка транспортує чверть від усього річного споживання газу ЄС, і вартість якої, за його словами, становить близько 20 млрд. доларів. «Газпром», у свою чергу, повинен надати газові родовища, які виробляють 50 мільярдів кубометрів газу на рік на 25 років, а європейські компанії надати необхідні інвестиції, вважає Фірташ.

Від “Аратти”: як бачимо, українська стратегічна ГТС не дає спокою кремлівським керманичам, які, у будь-який спосіб, намагаються вписати унікальну газотранспортну систему у комплекс своєї газової зброї.

І, як завжди, на халяву. Нагадаємо, що першу Угоду було підписано 7 жовтня 2002 року Прем’єр-міністром РФ Миколою Касьяновим та Прем’єр-міністром України Анатолієм Кінахом. Стаття 3 Угоди передбачала “створити, на взаємовигідних умовах, міжнародний консорціум у формі господарського товариства”. До завдань консорціуму було віднесено: “транспортування газу та забезпечення надійності безпеки й стабільності функціонування газотранспортної системи України, збільшення обсягів транспортування природного газу через територію України; створення нових, конкурентоспроможних газотранспортних потужностей на території України; економічно обґрунтоване використання й експлуатацію газотранспортних потужностей та підземних сховищ; заохочення необхідних іноземних інвестицій для модернізації та розвитку газотранспортної системи України”. 30 жовтня 2002 року НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Газпром” підписали установчі документи “Міжнародного газотранспортного консорціуму” (МГТК), якому було надано організаційно-правової форми товариства з обмеженою відповідальністю зі статутним фондом $1 млн. (при тому, що за різними експертними оцінками на той час, які стали надбанням громадськості, вартість діючої ГТС України оцінювалася від $1,2 млрд. до $10 млрд.). Зазначену юридичну особу було зареєстровано в Україні, у січні 2003 року. Як бачимо, з тієї пори, навіть у Москві вже зацінили українську трубу у $20 млрд. Хоча за оцінками експертів, ще до першої газової війни 2006 року вартість тільки транзитної частини ГТС оцінювалася більш, ніж у $100 млрд.

Тепер, після того, як практично доведено:

- що альтернативні газогони не спроможні бодай частково замінити ГТС України;

- що система працює гнучко і здатна швидко змінювати маршрутизацію прокачки, а її ПГС здатні не один місяць задовольняти потреби цілої держави, яка не має, як таких, енергозаощаджучих технологій;

- що оснащення системи ГТС не тільки не поступається європейським, а й певною мірою краще, ціна такої системи, за всіма канонами має зрости у рази.

До того ж треба додати, що українську ГТС можна легко інтегрувати у газогони із Средньої Азії та Близького Сходу, що дозволить скоротити відстань прокачки, а відтак - витрати на транзит.

Ми впевнені, що усе це добре розуміють у Кремлі. Тому першим про прихватизацію заговорив Путін. Потім, як годиться, тему підхопили певні українські політики. Згодом, до них приєднався й Президент Ющенко.

Отже, робіть висновки. А ми спостерегатимемо далі - бо буде цікавіше.


 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.