У Биківні археологи шукають правду - вони з'ясовують, скільки насправді жертв НКВС поховано в лісі під Києвом

Автор/джерело -  © В’ячеслав СТЕПОВИЙ, «Газета по-київськи»



Дата публiкацiї - 11.08.2006 14:36 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=673

Вже місяць у меморіальному комплексі Биківня співробітники Меморіалу проводять розкопки.

Мільярди вір - зариті в чорнозем
Мільярди щасть - розвіяні у прах

Василь Симоненко


Символічно, що дерева в цьому лісі пов'язані рушниками. Адже їх садили на місці поховань - тут кожне дерево - могила.

- Недавно нам вдалося знайти одне поховання, що не зачепили мародери, - говорить директор спеціалізованого державного підприємства "Україна" В’ячеслав Осипенко. - Там було 13 тіл, і у всіх були руки зв'язані дротом за спиною. Серед незвичайних знахідок - печатка, ймовірно вона належала НКВС.

Ще знаходять ґудзики, футляри для окулярів, гребінці, зубні щітки, флакони одеколону, ручки - все те, що дозволялося брати з собою при фразі: "З речами - на вихід!".

Земля усіяна кілочками. Так археологи і пошукачі відзначають поховання, які ще належить розкопати.

Розкопки тут продовжуватимуться ще два місяці .

- Ми хочемо наблизитися до істини. У книгах, присвячених Биківняньській трагедії, встановлено тільки 4 або 5 тисяч прізвищ. Багато фахівців сходяться на 20 тисяч загиблих. Наша робота якраз і потрібна для того, щоб не було різночитань, - продовжує В’ячеслав Осипенко. І додає, що про цю трагедію необхідно знати.

- Мене змусив задуматися випадок у маршрутці. Я попросив кондуктора зупинити біля меморіалу, а вона навіть не знала, що це таке. Вона щодня проїжджає поруч із пам'ятником, і навіть не поцікавилася, що він позначає...

ЗНАЮЧА ЛЮДИНА

Лесь Танюк, народний депутат України, який і знайшов поховання в Биківняньському лісі:

- У 1962 році ми створили в Києві Клуб творчої молоді, який займався питаннями такого роду поховань. Одного разу до мене підійшла жінка, і сказала, що під Києвом людей лежить більше, ніж на Соловках. Ми створили групу, куди увійшла Алла Гориста, Василь Симоненко, я.

У серпні 1962 року ми побували в цьому лісі. Знайшли там старенького діда, який показав могили, і розповів їх історію. "Ось тут жертви лежать, тут чекісти, а тут інші, які їх розстрілювали...". Тут Василь мені говорить: "Глянь!". Я обернувся, дивлюся: хлоп'ята у футбол грають. Придивився - а у них замість м'яча дитячий череп. Потім дивлюся, на воротах такі ж черепи. Ми написали про це в Київську міськраду, і нас почали переслідувати. Василя Симоменко жорстоко побили. Думаю, і смерть Алли якось пов'язана з цією справою.

У 1972 році в Биківні вже працювали мародери: розкопували могили, шукали золото. У 1988 році у цій справі була створена комісія. Пізніше в газетах писали, ніби всі розстріли зробили фашисти. Був навіть такий міністр МВС Гладиш, який офіційно заявив, що покладе партквиток, якщо там знайдуть хоч одну людину, розстріляну НКВС. У лісі поставили камінь, на якому написали, що тут покояться останки людей, розстріляних фашистами. Через декілька років його збили, і поставили хрест. Так тут з'явився пам'ятник національного значення.

Поховання в Биківні були виявлені в 80-і роки, завдяки зусиллям Леся Танюка і його соратників. У Биківняньському лісі поховано близько 120-130 тисяч жертв сталінських репресій 1937-38 років. Власне розстріли відбувалися в Жовтневому палаці, де раніше знаходилося НКВС. Трупи звозили в 19-й квартал лісу, і таємно закопували.


 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.