Парад маразмів. Литвин публічно продемонстрував взірець апаратного мислення

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

Мандруючи із агітгастролями регіонами України та граючи із трибун в “умняки”, сучасні можновладці публічно демонструють справжнє невігластво в своїх уявах про систему державної влади. Проте, питання в іншому: чи варті ми такої влади?

Наприклад, голова Верховної Ради України Володимир Литвин переконаний, що наступним Президентом має стати політик, який зможе бути арбітром нації.

«Ви знаєте, було б дуже добре, якщо б ми тільки переймалися тим, хто на якій посаді буде стояти, хто де буде сидіти, і я думаю, що не це сьогодні є головною проблемою для України», - сказав Литвин на прес-конференції в місті Овручі, Житомирської області..

За його словами, лише український народ під час президентських виборів має вирішити, хто буде його представником на найвищій посаді, уособленням України та арбітром нації.

При цьому Литвин уточнив, що Президент України «сьогодні, як ніколи, має бути справедливим, вимогливим, і таким, що має переважну, а то й загальну підтримку українського народу».

«Ця людина повинна знати, відчувати і розуміти народ, висловлювати його прагнення та устремління», - наголосив політик.

Тепер давайте спробуємо зрозуміти, що ж сформулював один із видатних політиканів сучасності.

Отже, відповідно до словника української мови:

Арбітр (фр., від лат., посередник) - 1. Посередник, що його обирають сторони за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку з метою розв'язання спору. 2. Службова особа, що розв'язує майнові спори між підприємствами, установами й організаціями. 3. Член арбітражу. 4. Суддя в спортивному змаганні.

Нація (лат., народ, плем'я) - 1. Історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою, територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури, характеру; нарід, плем'я, народність. 2. Держава, країна.3. перен. Про яку-небудь групу людей.

Таким чином, ми бачимо що, або, за Литвиним, в Україні немає нації, бо не може бути спільності людей, між якими постійно триває суперечка, оскльки друге виключає перше. По-друге, очевидно пан Литвин взагалі вважає, що пересічні українці тільки й роблять, що постійно інтригують і між собою чубляться, як тіж самі нардепи і навколовладна тусня за портфелі, як засіб дерибану. По-третє, очевидно що він не уявляє взагалі владу без дерибану і того, хто його дозволяє "своїм пацанам" по-понятіям. Не інакше.

Проте, якщо подивитися у минуле нинішнього спікера парламенту, то можна переконатися, що його світогляд сформувався у лавах функціонерів ЦК КПУ, тобто на традиціях більшовизму. І ми маємо у історії більшовицького правління приклади "справедливих і вимогливих" очільників тоталітаної держави починаючи від Леніна і Сталіна до Горбачова. Саме вони у різний спосіб вершили суд над народом ( були арбітрами від "диктатури пролетаріату"): від концтаборів, Голодоморів і буцегарень до саперних лопаток.

Питання тільки в тому, навіщо нам таке диво у владі? Може досить "справедливих та вимогливих"?