Чого варта самозвана еліта. Українці вважають владу найбільшою загрозою

Автор/джерело -  © УНІАН

Приблизно половина громадян вважають, що головна загроза для них походить від влади.

Українці відзначають погіршення стану національної безпеки України в інформаційній, енергетичній, оборонній сферах.

Про це йдеться в повідомленні Центру Разумкова.

За повідомленням, сьогодні Центр в рамках Мережі партнерства Україна-НАТО провів фахову дискусію “Політика національної безпеки України в сучасних умовах” за участі представників органів державної влади, наукових інститутів та незалежних експертів. Були обговоренні питання, що стосуються найбільш актуальних викликів безпеці України та пріоритетних напрямів політики національної безпеки. При цьому більшість експертів відзначили суттєве погіршення стану національної безпеки України, насамперед, в інформаційній, енергетичній, оборонній сферах.

Однією з найактуальніших проблем, на думку більшості експертів, є неефективність діяльності державної влади та втрата довіри громадян до політиків і органів влади.

Такі висновки співпадають з думками громадян. За результатами соціологічного дослідження Центру Разумкова, проведеного в квітні цього року, від 75,8% до 85,8% опитаних вважають себе незахищеними від великих стихійних лих, терористичних актів, воєнної агресії, техногенних катастроф, спроб відчуження власності, епідемічних захворювань.

Оцінюючи актуальність внутрішніх і зовнішніх джерел загроз безпеці України, приблизно половина (50,6%) опитаних громадян вважають, що головна загроза походить від влади. Рівень такої загрози значно вищий, ніж рівень зовнішніх загроз, які походять від НАТО (30,9%), США (27,6%), Росії (21,4%). Ще один внутрішній фактор – протистояння між регіонами України – несе, на думку громадян, таку ж небезпеку для країни, як і міжнародний тероризм (35,6% і 36,7% відповідно).

Порівняно з жовтнем 2006 р. частка громадян, які вбачають головну загрозу Україні в "рідній" владі збільшилася на 10,6%; число тих, хто "боїться" НАТО зменшилося на 6%, а США – на 9,2%. Баланс позитивних і негативних відповідей стосовно Росії дещо погіршився: на 3,4% зросла частка опитаних, що сприймають великого сусіда як загрозу Україні тоді як практично не змінилася частка тих, хто дотримуються протилежної думки.

Бачення громадянами найкращої моделі забезпечення національної безпеки України, як і раніше, суттєво відрізняється від офіційної позиції держави. Лише 13% опитаних вважають, що Україна "має стати членом НАТО", що на 3,2% менше, ніж у 2006 р. На 8,2% зросла частка прихильників приєднання до оборонного союзу за участі Росії та країн СНД. Спостерігається чітка тенденція до зниження числа прихильників позаблокової політики та політики нейтралітету. Число тих, хто бачить Україну позаблоковою державою зменшилося за останні три роки майже на 10%.

Дослідження проведені соціологічною службою Центру Разумкова 19-26 жовтня 2006 р. та 4-8 квітня 2009 р. в усіх регіонах України. Опитано, відповідно, 2006 і 2010 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Від “Аратти”: наші доморошені політикани, які щільно обсіли розподільники національних богатств, за щонайменшої нагоди пафосно наголошують, що мовляв Україна - демократична держава.

Демократія, як загальновідомо - це влада народу. Народу, панове самозвана еліта, а не чиновників у владних кріслах.

То ж хіба в Україні влада народу, якщо той самий народ ставиться до влади, як до прямої небезпеки для себе, якогось стихійного лиха чи війни?

Аж ніяк не демократія, а квазідемократія. Скоріше, те, що в нас існує - більше нагадує плутократію, - владу обмеженого кола осіб, які розкрадають національне багатство і використовують владу, як інструмент свого особистого збагачення за рахунок пригноблення і пограбування народу.

А вибори - це лише один із інструментів, який за допомогою лохотронних технологій забезпечує самозваним панам комфортне перебування у владі.

Чи не так? Чи дійсно чинне законодавство гарантує кожному громадянину рівне право бути обраним? Для того, щоб це зрозуміти, варто звернути увагу, скільки коштує передвиборча кампанія. Чи кожен українець має мільойни на вибори або виборчі фонди хіба формуються на пожертви громадян?

То ж чиї інтереси і хто презентує у владі?