Хасидська автономія в Умані

Автор/джерело -  © «Аратта-Україна»

Просто посеред уманського асфальту провели жирну жовту лінію невідомі наймані працівники під керівництвом хасидів навколо „паломницького” району Умані. Що то за та лінія, і для чого вона потрібна, не знають ані уманці, ані місцева влада.

Хасиди відмежувались від уманців демаркаційною лінією?.. Фото: Костянтин ПАДЕЦЬКИЙ

Лінія „виросла” минулого тижня, і, як запевнили у міськвиконкомі, хасиди-паломники не повідомляли ані про факт малювання, ані про його мету. Ймовірно, на думку радника міського голови Світлани Ліпінської, у такий спосіб вони позначили межі колишнього єврейського кладовища – саме про це зараз ідеться у діалозі між владою та представниками хасидів, повідомляє черкаське громадсько-політичне видання "Прес-Центр" .

Вони представили владі аерофотозйомку, зроблену німецьким льотчиком у сорокові роки, й прохають визнати густонаселений район паломництва територією з історично-культурним значенням. Якщо це станеться, то запроваджувати будь-яке будівництво на цій території буде неможливо. Але допоки влада вивчає архівні документи й карти, щоб визначити, де насправді був цвинтар, і наскільки це правомірно, хасиди вже почали мітити територію фарбою...

... й розпочали самовільне будівництво

Павільйон середніх розмірів, який оббивали білою вагонкою, раптово побачили уманці одного ранку на перехресті поруч із синагогою. Звечора там ще був пустий асфальт...

Довідавшись про те, що сталося, від обурених місцевих жителів, на місце будівництва прибули працівники управління архітектури. Як коментує ситуацію головний архітектор міста Юрій Єгоров, спорудження павільйону – абсолютно самовільне, через що його архітектурна служба була змушена вручити приписи. Але чи послухають іноземні туристи-паломники вимоги українських законів, наразі невідомо.

Від "Аратти". В правовій державі, а саме такою хоче бути Україна, закони виконуються, незалежно від релігійних переконань і громадянства. Нехтують законами - або загарбники, або злочинці. А як вміє урегульовувати "демаркаційні" питання єврейство, - добре відомо. Невже цього не знає влада Умані? Адже проблеми з "туристами" - брацлавськими хасидами повторюються з року в рік. Ось що писав ОБКОМ два роки назад:

Єврейські терористи намагаються захопити владу в українському місті

У ніч із 16-го на 17-і вересня в Умані прибулі на могилу цадика Нахмана брацлавські хасиди відсвяткували Рош-га-шан – іудейський Новий Рік. За неофіційними оцінками, у цей раз в Умань приїдуть близько 15 тисяч прочан. На сьогоднішній день в Умані знаходиться 10 тисяч 700 хасидів.

Як звичайно, порядок на уманських вулицях підтримують посилені наряди міліції. Утім, крім українських міліціонерів у місті з'явилася хасидська дружина по забезпеченню порядку й безпеки – «Мішмеретакодеш». Дивно, але від імені цієї організації по поштових скриньках уманчан було розіслане звертання, у якому містилася вимога: жодна жінка не повинна з'являтися в місцях масового скупчення хасидів.

Незайве нагадати, що хасиди в'їжджають на територію України туристами. Поняття «прочанин» в українському законодавстві не передбачене. Тобто, приїхавши в українське місто Умань, представники багатотисячної туристичної групи іноземців диктують громадянам країни, де їм з'являтися, а де ні.

У 1999 році кілька десятків членів УНА-УНСО в черговий Рош-га-шан прибули до Умані, щоб покласти квіти до пам'ятника Максимові Залізняку (який не особливо, треба сказати, частував як ортодоксальних, так і не ортодоксальних іудеїв). Тоді рідна міліція, запідозривши підступ, провела масштабні затримки учасників акції, вилучивши в них у великій кількості кийки, ланцюги та інші колючо-ріжучі предмети. Але мета «ідеологічної диверсії» унсовців була досягнута – вони у весь голос заявили: чому українцям в українському місті не дають покласти квіти до пам'ятника герою національно-визвольного руху, а з прибулими хасидами носяться, як циган із писаною торбою?

Бажаючих фундаментально підійти до вивчення хасидської теми можна направити до відомих праць Едуарда Ходоса, а ось поміркованим громадянам України варто було б висунути ніс із тієї хати, що, як звичайно, скраю, і запитати для початку хоча б у міської влади Умані й обласної – у Черкасах: чому в них під носом заправляють турІсти?