Як заробити на пляшці або Черепиця з пластикових пляшок

Автор/джерело -  © Інна МОСКАЛЬЧУК, «Рівненська газета»



Дата публiкацiї - 6.09.2006 20:11 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=823

Невідому досі на теренах Західної України технологію виготовлення черепиці з пластикових пляшок та поліетиленової плівки впроваджує дубенчанин Самвел Асатрян.

Зовні черепиця із пластику майже не відрізняється від звичайної

Невеличкий цех, що примостився в одному з колишніх колгоспних приміщень, що на території Привільненської сільської ради, запросто відшукати, якщо взяти орієнтир на купи різноманітного пластикового непотребу. Кучугури височать ого-го які. Поміж ними сновигають робітники. Щось сортують, щось перевозять до цеху. Складний, на перший погляд, технологічний процес виробництва надміцної (у цьому переконалися вже згодом), термостійкої (доводиться вірити керівнику виробництва на слово) черепиці у дійсності доволі простий.

— Пластикові відходи сортуються, подрібнюються кілька разів, потім плавляться при температурі 230 градусів, перетворюючись на от такі симпатичні “ковбаски”, — розкриває черепичні секрети Самвел. — А далі йдуть під важкий прес. Лише потому робітники обрізають усе зайве та створюють рівненькі, акуратні плиточки.

Аби усі норми виготовлення полімер-піщаної черепиці були витримані, до неї додають ще й пісок. Як з’ясувалося, не для в’язкості, а для міцності та ваги.

— Технологія виготовлення такої черепиці прийшла до нас із Росії у 2001 році, — розповідає власник-новатор. — Я ще тоді вхопився за цю ідею, нині ж, закупивши у житомирської фірми спеціальне обладнання, яка поки єдина впроваджує в Україні це виробництво, розпочав роботу.

До речі, цех невеличкий. Чотири верстати та площина для “пресування” ще свіжої та гарячої черепиці. Аби дати усьому цьому лад, треба 12 робітників. У міні-цеху працює поки що вісім. Власник запевняє, що в більшій кількості поки що потреби немає:

— За чотири місяці роботи ми більше експериментуємо з кольором, формою. Поки що це не можна назвати конвеєрним виробництвом.

Якщо привільненці спочатку із насторогою поставилися до незвичного виробництва, то влада села, в особі сільського голови Юрія Момотюка, усіляко сприяла тому, аби цех нарешті розпочав роботу. Щоб виготовити партію черепиці та забезпечити безперебійну місячну роботу ось такого міні-цеху, необхідно біля десяти тонн пластикових відходів.

Виявляється, що на використаних пластикових пляшках та пакетах нині доречно будувати власний бізнес. І якщо кілька років тому знищення цих відходів було питанням проблематичним, нині, для прикладу, на Рівненщині працює потужне підприємство, котре здійснює закупівлю, а вже згодом реалізацію полімерного сміття.

— На жаль, у Дубні, а тим більше в Привільному, такого підприємства немає, — зазначає підприємець. — Виручає Рівне. Щоправда, нині закупівля сировини для виготовлення черепиці відчутно вдарила по кишені.

Досить несподівано, зі слів власника, ціна з 60 копійок за кілограм полімеру зросла до 80. Це, в свою чергу, не могло не позначитися на собівартості самого товару. Наразі, аби вкрити дах ось такою сучасною черепицею, доведеться заплатити по 50 гривень за один квадратний метр площі.

— У нас вже були кілька перших замовлень, — говорить власник. — Не можна вважати їх серйозними, адже при потужності в 120 квадратних метрів цех виготовляє 30-40.

Щоб продемонструвати міцність виготовленої з пластику черепиці, Самвел не роздумуючи кидає її на землю, потім ступає на невеличкий кольоровий квадрат обома ногами. Черепиця залишається без жодної подряпини.

Серед інших видів продукції у міні-цеху планують розпочати випуск ще й спеціальної тротуарної плитки, якість та міцність котрої, запевняє виробник, просто вражаючі.

Дмитро Заставицький, старший зміни в цеху, має поважну місію – діставати в термостійких рукавицях оранжеві “ковбаски” зі спеціальних отворів та відправляти їх під прес:

— Я коли прийшов сюди працювати, спочтку дуже дивувався, що оте сміття змогло згодитися для такої гарної справи. Я б собі дах такою черепицею не роздумуючи покрив, — посміхається, а далі, перепросивши, прожогом кидається до верстата, щоб дати життя новій порції незвичного, як на перший погляд, товару.


 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.