Чи можна змінити людину?

Автор/джерело -  © Марія Пугачова 

Питання риторичне і навіть насущне. Багато хто з нас напевно опинявся віч-на-віч в житті з майже патовими ситуаціями, коли і стосунки зберігати треба і хочеться, і кохання є, і бажання бути разом, але, на жаль, перешкодою до всього цього постає одне: хтось і в чомусь повинен змінитися.

Ситуації бувають різні: людина може або надмірно випивати, або завзято не бажає мати дітей, або зраджує. Можливо, вона володіє надто складним характером, надмірно образлива або істерична. Вона може бути нестерпним фанатом футбольних матчів, і за квиток на черговий матч, як мовиться, «мати рідну продасть». Хтось непоправний трудоголік і не може знайти і трішки вільного часу на спілкування з сім'єю, на дачу або ремонт в квартирі. А хтось і години прожити не може, щоб не зателефонувати подружці або не порадитися з приводу будь-якої дрібниці з мамою.

У всіх свої «проблеми», свої недоліки, свої «больові точки». Та зате у всьому іншому життя з цією людиною прекрасне, і навіть ні до чого більше прискіпатися. Але саме ця його особливість заважає жити, псує всі стосунки і є головною перешкодою на шляху до щастя і благополуччя. А отже, поза твоїм впливом, розповсюджується вона на всі сфери спільного життя: побутову, інтимну, світоглядну.

Так от, саме тоді, коли ми стоїмо на межі розставання, розлучення, повного розриву усіляких відносин, ми задаємося питанням: а чи можна змінити людину? І відповідь тут буде одна: змінити людину надто складно і практично неможливо, якщо вона сама того не хоче.

Є декілька варіантів розвитку подій.

1) Змінити людину проти його волі практично не можна. Цього навряд чи вдасться добитися скандалами, погрозами, залишанням і подачею заяви на розлучення. Швидше за все, він просто розлютиться, зробить висновок, що ви його не зрозуміли, не прийняли, не кохаєте. А ситуація так і залишиться невирішеною.

2) Людину можуть змінити зовнішні життєві обставини. Такі, як, наприклад, армія, нова робота, зліт в кар'єрі або розорення в бізнесі, народження дитини, усвідомлення того, що можна втратити когось з близьких. У ці періоди відбувається переоцінка цінностей, погляд на свою поведінку, на своє життя і вчинки.

Погано і сумно, якщо причиною змін стане смерть когось із близьких, життєві потрясіння, нещасний випадок, війна або трагедія. Адже це вже в якомусь сенсі «ломка», стресовий чинник, і не факт, що людина залишиться психологічно здоровою, щасливою і готовою до повноцінного життя. Хоча, як це не сумно звучить, саме негативні життєві події змінюють людину на кращу сторону, роблять її сильніше, розширюють світогляд, примушують замислюватися про життя глобальніше і конструктивно. (Але є, зрозуміло, і ряд випадків, коли людина «ламається», робиться жорстокою, падає на дно, стає фаталістом після поганих подій).

3) Людина може змінитися, якщо вона сама цього хоч би трішки хоче, розуміє, як важливо це для його супутника життя, його близьких і улюблених людей. У такому разі потрібно всіляко йому допомагати і підтримувати, сприяти всіма душевними силами і матеріально доступними засобами, обговорювати і обговорювати кожен його крок на шляху до змін.

4) Є, звичайно, ще один хитромудрий і трудомісткий спосіб. Потрібно набратися терпіння, кмітливості і психологічної «хитрості». І протягом чималого терміну спробувати зробити так, щоб людина захотіла змінитися самостійно. Але це дуже тонкий процес, що вимагає душевної роботи, витримки і величезного бажання. І ще один важливий нюанс: якщо ви хочете виправити у вашому партнерові явний недолік (шкідливу звичку, згубний погляд на життя, деградацію, нераціональні помилки), це справа блага і потрібна. Але якщо ви хочете підлаштувати його просто під свої смаки, мірки або інтереси, то краще задумайтеся, а чи маєте право так чинити, чи гуманно це по відношенню до особи, чи цікавий вам буде «штучно» створений партнер, чи не захочеться вам маніпулювати ним знову і знову.

Звичайно ж, варто відзначити, що чим старше людина стає, тим важче її в чомусь переробити. Справа у тому, що наші особові особливості дані нам не тільки від природи, вони також формуються протягом життя, маючи залежність від виховання, оточення, особистого життя, професійної реалізації і багато чого іншого. Характер і темперамент - це природні компоненти (генотип – прим. «Аратти»), а ось світоглядні установки, смаки, мотивації вчинків, погляди - продукт соціального середовища і особистого досвіду (фенотип – прим. «Аратти»). Отже якщо «кандидатура на зміни» поки що потрапляє у віковий період від 16-18 років до приблизно 26-28, то шанс змін цілком реальний.

У цей період людина може потрапити до іншого оточення у ВУЗі, ухвалити важливі рішення щодо свого майбутнього життя, професії, сфери діяльності. За цей період життя найімовірніше зміниться його компанія, знайдеться нове коло друзів і знайомих. У цьому віці кілька разів можуть змінитися і, нарешті, сформуються основні погляди на життя. Людина може прийти до створення сім'ї, народити дитину. І ось всьому цьому, до речі, можна посприяти, було б бажання і можливості. А результат дуже навіть реальний, тому що в такі «сензітивні» періоди життя (найбільш чуттєві, а отже, поворотні, вирішальні) зміни в особистості найбільш вірогідні.

А ось у вже більш зрілому віці життя людина входить в певне русло, думки підтверджуються, переконання міцніють, стереотипи грубішають, світогляд залишається малопорушним. До всього іншого щільно закріплюються звички, смаки і спосіб життя. І на цьому етапі змінити людину без її волі практично неможливо.

А в цілому потрібно сказати: кохайте один одного, прагніть розуміти і приймати людину такою, якою вона є. Адже в кожному з нас є якісь недоліки або те, що може не подобатися іншій людині. Подумайте, - можливо, і вас хтось любить і цінує не тільки «за» щось, але і «всупереч». Ну, а якщо мова йде про серйозні життєві помилки, постарайтеся підтримати свого партнера, використовуйте всі засоби і способи, щоб підштовхнути його до самостійного рішення про зміну.