Продукт безвідповідальності. Поки Президент і комарілья затято б’ються за корито, маленькі українці - виживають

Автор/джерело -  © DW 

Через безнадійну скруту українські жінки дедалі частіше наважуються носити за гроші чужу дитину. Як правило, така послуга надається іноземцям. За дев’ять місяців вагітності жінки заробляють близько десяти тисяч євро.

Валентина народила двійню в одному з пологових будинків Києва. Новонароджених хлопчика і дівчинку вона ніколи не побачить. Через декілька днів їх заберуть батьки з Німеччини, для яких українська жінка стала останньою надією мати дітей. З генетичної точки зору, народжені у Києві малюки – діти німецької пари. Дев’ять місяців тому Людмилі вживили запліднену яйцеклітину іншої жінки, яка через хворобу не могла завагітніти багато років.

«Я почуваюся немов вихователька у дитячому садку. Мені цих дітей, так би мовити, дали поняньчити»,- каже Валентина. До немовлят, яких вона носила під серцем дев’ять місяців, вона не має жодних почуттів. Жінка каже, що робить це заради своїх дітей. Разом із чоловіком і трьома синами шкільного віку вона мешкає у тісній однокімнатній квартирі в одному зі спальних районів Києва на лівому березі. Оренда «гостинки» обходиться у 300 доларів на місяць.

Повний пакет послуг у Києві

У Німеччині «сурогатне материнство» заборонене законом. Тут матір’ю визнається лише та жінка, яка народила дитину. Натомість в Україні проблем немає, розповідає Валерій Кідон - директор приватної клініки, в якій Валентина народила двійню для німецьких замовників. «Якщо заборона діятиме й далі, ми зможемо продовжувати цей прибутковий бізнес. Адже дуже багато пар не можуть мати дітей, окрім як у такий спосіб. А демографічна ситуація у Німеччині, наскільки я знаю, погана»,- каже Кідон. Він задоволений тим, що замовлень із країн Євросоюзу надходить дедалі більше.

Підприємливий лікар пропонує повний пакет послуг: іноземним батькам знаходять декількох жінок на вибір. Із обраною «сурогатною матір’ю» прямо у клініці підписуються усі документи, тут же відбувається запліднення, подальші медичні огляди і, зрештою, пологи. Десять тисяч, які отримує жінка, що виношує дитину, це лише незначна частина суми, яку платять іноземці.

Мрія про нове помешкання

Валентина припускає, що у майбутньому знову виношуватиме чужих дітей. Її мрія – купити для своєї сім’ї більшу квартиру у столиці, яка коштує близько вісімдесяти тисяч доларів. «Аби втілити задум 32-річній жінці, очевидно, доведеться ще не раз «здати в оренду» своє тіло», - без зайвої делікатності зауважує німецька журналістка.

Поза увагою сюжету колег з німецького телебачення, однак, залишається питання відповідальності. «Що буде, якщо із Валентиною щось станеться під час вагітності або пологів»? Або «Що буде із немовлям, якщо воно народиться із вадами і німецькі батьки відмовляться чи не зможуть його забрати?» Навряд чи усі ці деталі прописані в угоді. Тож, ризики несе насамперед жінка, яка через зубожіння погоджується носити чужу дитину.

Як забрати дітей?

Батьки малюків, яких народила Валентина, десять років чекали на цей момент. У свідоцтві про народження дітей вписані саме їхні імена. Однак тепер вони не знають, як забрати дітей – у посольстві вимагають довідку, що на момент приїзду в Україну жінка була вагітною. Нові суворі правила запровадили нещодавно, аби ускладнити практику, яка у Німеччині вважається незаконною.

За матеріалами програми ZDF Reporter