Без паніки! Чим відрізняється епідемія свинячого грипу в Україні та Голландії?

Автор/джерело -  © Петро Кузик, “ВГОЛОС” 

Переглядаючи страхітливі повідомлення про епідемію свинячого грипу в Україні, важко не запанікувати, навіть перебуваючи на відстані більш як 1500 км від епіцентру цієї зарази. І все ж, хотілося б висловити кілька критичних зауваг, які з’являються при співставленні сьогоднішньої «катастрофи» в Україні та ситуації зі свинячим грипом у Голландії, свідком чого я зараз є.

Почну з опису конкретного випадку.

Минулого понеділка захворів мій приятель і сусід по кабінету, який, як і я, є докторантом Університету Гронінгена (що на півночі Нідерландів). Від ранку його душив кашель, і почував він себе відверто зле, тож десь в обід відбув лікуватися додому. До вечора в нього уже були всі яскраво виражені симптоми грипу, тож він зателефонував до своєї поліклініки черговому лікарю. Оскільки три дні перед тим він разом із дружиною (вона теж докторант і сидить в кабінеті навпроти) повернулися з тижневої подорожі до Нью-Йорка, то лікар повідомив йому, що швидше за все у нього свинячий грип.

А тепер – увага! – про рекомендації, які було прописано голландським лікарем хворому на цю небезпечну недугу. Мабуть, український читач уже подумки малює картину термінової госпіталізації людьми у хімзахисті та з апаратом штучного дихання напоготові (ну, це ж Голландія, все ж таки!). Як би не так! Натомість, хворого насамперед попросили не з’являтися до поліклініки та обмежити своє перебування у людних місцях – щоб не поширювати вірус. Далі, рекомендували багато пити і їсти побільше фруктів, що містять вітамін С. Ось і всі показання.

Ну а як же ліки? – Їх буде приписано тільки у випадку ускладнення, яке може трапитись зовсім не обов’язково. Якщо хворий важко дихатиме і/або матиме гарячку біля 40 градусів 2-3 дні (симптоми запалення легенів), тоді попросили подзвонити їм ще раз. Наступного дня захворіла дружина мого приятеля, і їй лікар повідомив те саме. А за тиждень обидвоє були вже на робочому місці.

Щасливий випадок? Судячи з реакції лікаря та інших подібних історій – радше правило. При цьому, ніхто з місцевих лікарів чи влади не приховує, що ситуація з каліфорнійським грипом у країні, швидше за все, погіршуватиметься. Треба сказати, що станом на сьогодні Нідерланди загалом справді у кращому становищі, ніж Україна. Епідеміологічна межа ще не подолана, хоч стрімко до цього наближається. Достатнього глянути на криву графіка Тенденцій розвитку грипу, щоб у цьому переконатися; і подібна тенденція у багатьох інших європейських країнах.

Я тимчасово проживаю у Нідерландах зі своєю сім’єю уже три роки, тому мав можливість спостерігати за цією країною, так би мовити, до і після початку «ери грипу A/H1N1». Але разом з тим, часто буваю і в Україні, а зараз – «тримаю руку на пульсі», спілкуючись із моїми родичами і друзями, які перебувають безпосередньо в епіцентрі епідемії (тобто у Львові), тож можу порівняти цю ситуацію з українською. На відміну від України, я не помітив тут ані паніки, ні якихось особливих змін у поведінці простого обивателя.

Голландці дивляться новини з кадрами людей у масках і черг до порожніх аптек в Україні (а перед тим – у Мексиці та США) і… продовжують вести звичний спосіб життя. Хтось може зауважити – і українці колись дивилися поглядом відстороненого споглядальника: «поки грім не вдарить…». Але справа в тому, що голландці знали, що вірус вже поряд ще з літа, коли тут було зареєстровано перші підтверджені випадки захворювання на каліфорнійський грип.

Більше того, на відміну від українців, їх було поінформовано, що епідемія саме цього грипу є очікуваною в Голландії. Окрім інформації по телебаченню, я, наприклад, отримав таке повідомлення електронною поштою у загальній університетській розсилці ще в серпні. Та й як би могло бути по-іншому в країні, мешканці якої традиційно масово подорожують по світу – як у справах, так і з метою відпочинку, а до них так само масово приїжджають туристи і ділові люди з усіх-усюд – в тому числі з країн, де реєструвався спалах хвороби?

Раціонально мислити і діяти – завжди краще, ніж панікувати у будь-якій, навіть найскладнішій ситуації. А голландці люди практичні з будь-якого погляду. Про такий підхід і цього разу свідчить поінформованість громадян; людей давно і чітко повідомили, чого слід очікувати і що робити, тому вони й не поширюють абсурдні плітки про легеневу чуму і не штурмують аптеки у пошуках неіснуючої пігулки-панацеї. Захворів – залишайся вдома у ліжку, багато пий і їж фрукти, збиваючи надто високу гарячку парацетамолом – ось головні рекомендації при хворобі. До лікаря просять звертатись у випадку можливого ускладнення або за наявності небезпечних хронічних захворювань. Є ще питання? – для таких працює гаряча телефонна лінія.

Але головне тут, звичайно, конкретні дії з підготовки до гіршого сценарію, тобто серйозної епідемії. На днях з преси дізнався, що голландським урядом уже закуплено три мільйони доз вакцин проти цього штаму грипу, і ще три надійдуть незабаром. Правда, і це викликало критику уряду за затримку. Щепити, однак, мають «групи ризику», і насамперед лікарів. Поголовної вакцинації не планують.

На фоні навіть таких мінімальних заходів, бездіяльність і безпорадність українського уряду і влади на місцях постає надзвичайно рельєфно. Чергова, очікувана загалом біда (зрештою, про неминучість пандемії вже кілька місяців тому повідомило ВООЗ), як завжди, звалилася українським чиновникам, як сніг на голову.

Виявилось, що у державі бракує навіть елементарного – масок, що вже казати про «Таміфлю», який ВООЗ рекомендувало використовувати у важких випадках. Натомість, високопосадовці (та їхні дзеркальні копії з опозиції) першими почали поширювати паніку і принижуватись, просячи допомоги у всього світу – і це при нашій розвинутій фармацевтиці. Це ще одне підтвердження, що український політик і чиновник – це діагноз. Невиліковний.

Проте головне, що розраховують протиставити грипові голландці – це власний імунітет. Українці ж, схоже, вже давно забули, що це таке. І винні в цьому не лише голодомори і чорнобилі, а також (і насамперед!) ми самі. При нашому способові життя і методах лікування це зовсім не дивно. Паління, надмірне вживання алкоголю і шкідлива дієта, а також відсутність культу масового спорту – цей список не на нашу користь можна продовжувати і продовжувати.

Національні особливості лікування заслуговують на спеціальну згадку. Будь-які мої особисті візити або звернення до лікаря з моєю маленькою дитиною в Україні завжди закінчуються списком прописаних (і недешевих!) ліків із щонайменше 3-5 позицій – і це у випадку, якщо «нічого страшного». Але найунікальнішим є наш нездоровий потяг до самолікування. У нас ледь не кожен другий «прописує» собі (або активно радить іншим) чи то «почистити» печінку, чи «пролікувати» запалений нерв різноманітними цілющими еліксирами невідомого походження або просто сильнодіючими ліками. Скоро дійде до того, що антибіотиком лікуватимуть нежить.

Порівняйте це з голландським підходом. В аптеці без рецепта тут можна придбати хіба що парацетамол чи вітамін С. А от отримати від свого лікаря рецепт на будь-які, навіть за нашими мірками зовсім легенькі, ліки – часто нездоланна проблема. Ліки прописують у Голландії лише у справді особливих випадках. Тут вважають, що організм сам може і повинен знаходити в собі протидію вірусам, формуючи міцний імунітет.

Це може здатися дикунством для іноземців, особливо американців і вихідців з країн СНД. Але прекрасно працює для самих голландців. Пам’ятаю засудливі настанови знайомого голландця, яким передавалося ліки з України (це дружина наочно переконавшись про місцевий підхід до лікування вирішила запастися найнеобхіднішим). «Моя мама завжди повторює: якщо можна обійтися без ліків, то варто їх уникнути» - сказав він мені.

На окрему увагу заслуговує голландський підхід до гартування. У них немає забобонів на кшталт «убивчих» протягів чи бабусиного заповіту, щоб ноги тримати завжди у теплі. Вони дуже помірно вдягаються і ще менше натягають на своїх дітей. Ні малих дітей, ні навіть немовлят тут не закутують й близько так, як у нас. На фоні цього, згадайте про закриті кватирки в наших автобусах і маршрутках навіть у найбільшу спеку. Зверніть увагу на українських дітей у шапочках при температурі 20 градусів і вище! Питається, який у них потім може бути імунітет?

Істинні слова прорік колись устами свого героя Булгаков: розруха не в клозеті, а в головах людських!

Петро Кузик
докторант Університету Гронінгена (Нідерланди)