П’ятниця, 13. Засекречений вибух на російському газосховищі

Автор/джерело -  © Михайло Салтан, АРІ 



Дата публiкацiї - 15.11.2009 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1482

П’ятниця, 13-те стала для Росії днем катастроф. Постраждали відразу два стратегічні об’єкти, про один з яких — говорять всі, а про другий — всі мовчать.

Головною темою новин російських ЗМІ стали незрозумілі пожежі на військових складах Ульяновська: вже повідомляють про десятки загиблих, сильне задимлення міста з можливими витоками хімічних боєприпасів (населення міста вдягло марлеві пов'язки, а в кранах раптом зникла вода). Це серйозна (а можливо, і дуже серйозна) надзвичайна подія державного масштабу, особливо якщо на складах дійсно були хімічні боєприпаси. Проте подія в Ульяновську - це далеко не найголовніше з того, що сталося в п'ятницю, 13-го листопада 2009-го.

Як повідомляється, на Ставропіллі відбулася глобальна аварія на найбільшому у світі Північно-Ставропольському підземному газосховищі в районі селища Різдвяний. Район оточений військами, і будь-яка інформація звідти блокується, а на випадок витоків інформації — на телеекрани запущено сюжет про «невеличку пожежу на газопроводі» в цьому районі, яку нібито вже загасили. Розміри «невеличкої» пожежі можна оцінити на відео:

Стовп вогню, який очевидці можуть бачити дуже здалеку, на їхню думку, сягає у висоту 200-300 метрів і іноді нагадує грибоподібну хмару після ядерного вибуху. Про масштаби і наслідки події легко можна судити хоча б із масштабів об'єкту, що зазнав катастрофи.

Ця катастрофа є значно серйознішою, ніж вибухи на військових складах, через технологічні наслідки, але в першу чергу - через наслідки політичні.

Найбільше у світі Північно-Ставропольське ПГС регулює сезонну нерівномірність поставок, забезпечує газопостачання споживачів Південного федерального округу, республік Закавказзя, України і надійність експортних поставок. Про обсяги газу, який там знаходиться, ніде офіційно не повідомляють, і це свідчить про надзвичайну важливість об'єкту. Оцінювати ці обсяги можна більш ніж приблизно, але, швидше за все, обчислюються вони десятками мільярдів кубометрів. Тобто, мова йде про стратегічно і політично важливий об'єкт, особливо у зв'язку зі щорічними українським газовим суперечками, про що детально - трохи нижче.

Відомо, що в результаті інтенсивного закачування на ПГС (підземному газовому сховищі) утворився нестандартний для несучих шарів газодинамічний режим, наслідком чого стали серйозні деформації поверхні, зафіксовані в результаті геодезичних режимних спостережень вже за період з 1975 по 1990 роки. Далі, коли газ з родовища стали знову відбирати, ситуація ще більше погіршилася. Некеровані перетікання газу, що вводиться під тиском, в поєднанні з наявністю газопроникних грунтів - викликали численні тріщини і розломи породи. Тому, коли газ з часом стали з родовища відбирати - над ним стали множиться спонтанні провали грунту, котрі час від часу супроводжуються проривами газу на поверхню. Але, як і у випадку з Саяно-Шушенською ГЕС, в період «приватизації» було не до цього. Тобто, об'єкт давно вже був украй вразливим.

А зараз на ПГС сталася якась масштабна катастрофа, і незрозуміло ні що там відбувається на поверхні (район блокований), ні, тим більше - на глибині кілометра (орієнтовна глибина газоносних пластів). Зате цілком зрозумілим стає інше.

Газ - це такий товар, який не можна злити, як нафту, у відро, і чекати, коли на нього буде вигідна ціна. Таким «відром» в певній мірі є газосховища. Тому будь-яке газосховище - це ключовий вузол транспортної магістралі, в який можна закачати частину газу для регулювання сезонних або технічних коливань потоку (наприклад, коли з тих чи інших причин відключається хтось зі споживачів, то надлишок газу закачують в газосховище).

Але Північно-Ставропольське ПГС - це вже не просто вузол. Це вузол колосальних розмірів, найбільший на планеті. Він регулює потік газу на Кавказ, до Туреччини, в Європу і на весь Південь Росії. Відповідно, споживачами цього вузла є вже не окремі заводи і газові компанії, а цілі країни. Наприклад, коли в період минулорічної газової війни з Києвом Україна була відключена від труби, газ з Уренгоя просто закачувався у Північно-Ставропольське ПСГ. Свого часу в Україні існувала думка, що припинити постачання газу по її транзитних трубопроводах Росія не зможе, тому що їй не буде куди подіти видобутий газ. Про це кулуарно говорили в уряді України. Там виходили з відомих оцінок обсягів російських ПГС. Проте, як виявилося, вони помилялися, виходячи з цих оцінок. Про те, що Росії нікуди подіти газ, сказав навіть Ющенко в інтерв'ю одній із західних телекомпаній. Тому для українського уряду Юлії Тимошенко виявилося дуже неприємним відкриттям, коли постачання газу в трубопровід припинилося.

Обсягів російських ПГС виявилося достатньо, щоб прийняти видобутий газ, котрий не пішов до українського трубопроводу. Розрахунок українців виявився невірним, і Тимошенко довелося їхати до Москви на уклін. Головну роль в цьому зіграло саме Північно-Ставропольське ПГС. Не випадково, мабуть, його ємність приховується. Тепер же, якщо це ПГС тимчасово, зовсім або частково перестане працювати, то газ, що добувається на Уренгої, треба буде або постачати в Україну на умовах України (аж до безкоштовних поставок), щоб не перекривати свердловини газовидобутку (що дорого, швидко не робиться, а іноді призводить до ліквідації свердловини), або - палити смолоскипами прямо на Уренгої, бо іншого шляху утилізації газу немає. Ось така виходить цікава ситуація, цікава з багатьох причин.

Як ми знаємо, в Україні намічаються вибори, напередодні яких Кремль вже починає розминати пальці перед газовим вентилем, лякаючи Київ, який може в будь-який момент перестати платити за паливо. І тут раптом - «Бабах!»- вентиль зірвало без особливих надій на відновлення. Кремлю тепер навіть просити Київ доведеться, аби він погодився споживати газ, бо палити його буде собі дорожче. Дивний щасливий збіг для Києва зокрема, і його західних партнерів взагалі.

Що вже й казати про дивовижний збіг - дивна дата ЧП, п'ятниця 13-те, та ще дві катастрофи, та на наступний день після президентського звернення? Або дуже погані знаки російському керівництву від вищих сил, або хтось дуже, дуже серйозно старається. Та й Чечня недалеко. Дуже дивний збіг.

Загалом, поки рано говорити про виконавців і замовників чергової масштабної катастрофи. Можливо, вона дійсно є техногенною. Можливо - але подивимося, що заявлять ічкерійці... А в Києві зараз повинен бути бенкет з приводу настільки вдалого збігу обставин. Ми уважно стежимо за ситуацією і чекаємо розвитку подій.

 

 

Переклад - Інфопорн

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.