«Маша – форма не наша»…

Автор/джерело -  © Сюзанна БОБКОВА, “Високий Замок” 

У львівському садочку №67 (що на вул. Зеленій, 95) розгорівся мовний скандал. До Міжнародного дня рідної мови депутат Львівської обласної ради від ВО «Свобода», філолог Ірина Фаріон провела у дошкільному закладі «урок грамотності». Місцевий політик у грубій формі відчитала малюків за те, що ті неправильно назвали свої імена.

Діти звикли представлятися так, як їх називають батьки, друзі... Фото і відео з сайту vgolos.com.ua

Українською, за її словами, буде «не Міша, а Михайлик»… «Якщо станеш Альоною, то потрібно пакувати валізи і виїжджати до Москви», - пригрозила Фаріон дівчинці, яка назвалася Оленкою. Присоромила, по суті, принизила, дівчинку Лізу, мовляв, це ім ’я від інфінітива «лизати»…

Як приклад, пані Фаріон зауважила: «Маша – форма не наша. Нехай їде туди, де Маші живуть. У нас вона повинна бути Марічкою. Петя теж повинен звідси виїхати, якщо не стане Петриком. Миколку ніколи не обзивайте Колею, Ганнусю - Аннушкой, а Наталочку – Наташею. Чи можна уявити, щоб Степана Бандеру вдома кликали: «Стьопа, йди їсти борщ?». І наостанок, І. Фаріон сказала: «Я не хотіла образити дітей. Неправильно, коли хтось намагається пристосувати наші імена до російської фонетичної системи»…

Учора я побувала у садочку №67. Завідуюча дошкільним закладом Тетяна Федунець у відпустці. Обов’язки керівника виконує Емма Бубній. Я запитала у пані Емми, чи не зробили, випадково, і їй зауваження за «неправильне» ім’я? «Це німецьке ім’я. Моєму батькові дуже подобалася його вчителька німецької мови. Тому мене так і назвали»…

«До нас зателефонував депутат Іван Гринда зі «Свободи», сказав, що хоче відвідати наш садок, разом із журналістами, - розповідає передісторію мовного скандалу пані Емма. – Провести урок до Міжнародного дня захисту мови. Як ми могли відмовити? Ми святкували Стрітення, діти одягнули вишиванки… А потім пані Фаріон пішла знайомитися із дітьми. Діти називалися. Спочатку назвалася Оксанка. Потім – Міша… З цього усе і почалось».

Усі пам’ятають, скільки було галасу кілька місяців тому, коли одна завідувачка львівського дошкільного закладу відмовилася брати у «свободівців» наліпки з правилами «Як ми говоримо!»… Вихователька Олена Сукневич, яка була присутня на мовному уроці, не ризикнула зупинити депутатку облради… «Політичний діяч дозволила собі надто багато, - каже вона. - Якщо дитину так називають вдома батьки?!»…

Батько, чиї діти-двійнята Міша і Ліза ходять до садочка №67, у коментарі кореспонденту «ВЗ» сказав: «Мої діти шоковані... Вони розмовляють російською, українською, англійською мовами. Якщо філолог так говорить, то це тупиковий шлях… Мій батько закінчив той самий навчальний заклад, що й Ірина Фаріон. Він – львів’янин, знає чотирнадцять мов. Мама – «східнячка». І це ніколи не створювало конфлікту.

Ми розмовляємо і російською, і українською – для нас не має значення. Моя старша донька, Алла, знає чотири мови – українську, російську, іспанську та англійську». За словами батька, разом із його дітьми до цього садочка ходить американка – Пейдж. Це ім ’я її не здивувало»…

Невже пані Ірина Фаріон не розуміє, що такими, м’яко кажучи, нетолерантними методами провокує українофобів до ще більш активного проросійського поступу, дає підстави кричати, що в Україні утискають росіян і російську мову?! Звинувачувати галичан у печерному націоналізмі...

Хоча насправді усі розуміють, що на рівні держави ніхто нікого не утискає, просто завжди знайдеться якась пані Фаріон… До речі, реакція відомих українофобів не забарилася. Ще б пак, їм дали які козирі в руки…

На такі «уроки» депутатки ЛОР відреагував народний депутат України Вадим Колесніченко. Він звернувся до Генерального прокурора України з вимогою притягнути Ірину Фаріон до кримінальної відповідальності за порушення прав дитини (за статтею 161 ККУ України «Порушення рівності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії). На відео, яке розміщене в Інтернеті, І. Фаріон публічно знущається і принижує дітей у дитячому садку, дискримінує їх за мовною і національною ознакою, заявляє про те, що діти, на її думку, з неукраїнськими іменами повинні «пакувати валізи та їхати до Москви». (Відповідно до ч. 1, ст. 161 ККУ – «умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності...).

Коментарі для «ВЗ»

Надія ОКСЕНЧУК, начальник міського управління освіти ЛМР

- Розмовляти з дітьми про мову, про любов до української мови треба. Але це повинні робити фахові спеціалісти, ті, хто має дошкільну освіту, і хто вміє розмовляти з маленькими дітьми. Недаремно у дитячих садках працюють і повинні працювати лише такі фахівці. Пані Фаріон пішла до дитячого садка, безумовно, з хорошою ідеєю. Але як вона була втілена, це не витримує жодної критики. У вівторок на третю годину я викликала до себе завідувача, вихователя, методиста, щоб дізнатися підставу приходу до дитячого садка сторонніх осіб. Дошкільна установа в принципі є закритим навчальним закладом. Чи це була ініціатива дитячої установи, чи політичної фракції, представника громадської організації, фізичної особи – пані Фаріон… Будемо з’ясовувати.

- Чи є вина у тому, що сталося, садочка? Якщо з ініціативою прийти до дітей виступила політична партія, чи могло керівництво відмовити їм у візиті?

- Звичайно, могли відмовити. Вихователь чи методист повинні були відразу втрутитися. І не дозволити пані Фаріон говорити такі речі, які вона говорила. Насамперед для вихователя мають бути інтереси дітей. Їхній нормальний психологічний стан. Над їхніми іменами насміхалися. Але дітей так звикли називати у колективі, чи так їх називають батьки. Цього не можна було допустити. Це треба було припинити і негайно!

- Що може чекати на керівництво садка?

- Власне сумління нехай мучить… Спочатку мушу поговорити з цими людьми і запитати, що керувало ними. Звільняти вихователя – це, звичайно, крайній захід. Ще є розмова, догана, попередження… Що завадило втрутитися? Чи вона нічого поганого не побачила… Керівництво дошкільних закладів повинно розбірливо ставитися до тих, хто до них приходить.

Ірина ФАРІОН, депутат Львівської обласної ради

- Пані Ірино, батьки дітей обурюються… Чи розумієте ви, що провокуєте українофобів?

- Мене обурення батьків не хвилює. Можливо, батьки ще будуть обурюватися, коли їхні діти розмовлятимуть суржиком, чи коли їм ставитимуть двійки з математики? Українська мова – державна, і вона потребує захисту на всіх рівнях. Захисту на рівні лексики. Я відстоюю чистоту мови. Мені байдуже, що будуть казати українофоби. Якщо комусь здається, що я даю козирі в руки, то насправді, я утверджую статус державної мови. І ні на кого не збираюся зважати. У моєму дипломі написано, що я викладач української мови і літератури, як депутат, я можу прийти у будь-який навчальний заклад і здійснити свою викладацьку функцію.

- Чому ви у Львові навчаєте дітей патріотизму? Може, вам поїхати на схід?

- Не треба мене нікуди посилати. У мене чітко створений графік моєї роботи. Я повернулася нещодавно з Харківщини, Сумщини і Чернігівщини. Працюю по всій Україні. Ця акція стосується всієї України.

- Чи не здається вам, що дитячий садок – не місце для політінформацій?

- Ви називаєте це політінформацією? Тоді політінформацією є вживання слів: «тіпа», «корочє», «вобщє». Є імена, які існують у тій чи інші формі. Мене цікавлять свідомі і самодостатні громадяни і як політика, і як викладача. Тоді політінформацією можна вважати, що усі ці діти були одягнені у вишиванки. Чи це нормально?

Я сказала, що мене абсолютно не обходить, як називаються російські чи американські діти. Там же була американська дитина. Чому ніхто з вас, журналістів, не говорить про те, що я поставила цю дитину за приклад. Як таку, що зберігає свою ідентичність. Мене обходять українські діти, і те, якими іменами вони називаються. Ніколи в світі Т. Шевченко не назвав би свою поему «Машенька». Можливо, ви відкриєте кримінальну справу проти Лесі Українки? Коли у творі «Бояриня» її головна героїня Ганнуся шокована, коли її називають Аннушкой. Кожен має зберегти через своє ім’я свою власну природу. Це наш духовний ідентифікатор. Я ніколи не стану Іріной, тому що я українка. Моя дитина ніколи не стане Софі, а завжди буде Софійкою.

- У мене, наприклад, бабця – полька, і тітка… Але народилася я в Україні. Що, мені також пакувати валізи?

- Це ваша приватна справа. Можу вам навести приклад історика, філософа Вацлава Липинського, який, закохавшись в Україну, змінив своє польське ім’я на В’ячеслав. Ви самі маєте відчувати, в якій культурі почуваєтеся органічно. Чи в польській, чи в українській…