Як змінити Світ

Автор/джерело -  © Юрій Лепетан для “Аратта-Україна” 

Переважна більшість людей хотіли б змінити Світ. Зробити його добрим, справедливим радісним і гармонійним. Але нас давно переконали, що для цього потрібні революції, війни, соціальні катаклізми та інші способи знищення сусіда, друга, брата.

“Не варто прогинатися під мінливий світ.
Хай краще світ прогнеться під нас.”
А.Макаревич. «Машина часу»

Нас переконують, що без великої крові змінити Світ неможливо. Це брехня. Ми в неї віримо лише тому, що не хочемо визнати очевидних речей. Не хочемо усвідомити того, як влаштований світ і тому не можемо знайти себе і свого місця в цьому світі. Не знайшовши себе, ми як і Архімед, не маємо точки опори, щоб «перевернути світ».

Тому для початку потрібно розглянути питання, «як влаштований Світ», який ми хочемо змінити.

Відкриваємо очі і бачимо, що все різноманіття Світобудови влаштоване за одним загальним і гранично простим принципом.

Цей принцип можна назвати "принципом матрьошки»: «Велике - це сукупність малих» (більш детально цей принцип викладено тут).

Тут же ми будемо розглядати «вісь масштабів» в соціально-економічному аспекті на прикладі людини, яка хоче «змінити Світ».

Тому для початку зробимо констатацію очевидного.

Будь-який людський орган складається з взаємодіючих клітин. Якщо клітини взаємодіють гармонійно, то вони множаться і ростуть. А весь орган здоровий. Якщо ж клітини конфліктують. То це хвороба, котра називається «рак». Ракова пухлина вбиває свій орган і гине разом з ним.

Людина складається з органів, кожен з яких виконує свою функцію. Людина буде здоровою, до тих пір, поки його органи готові працювати в інтересах інших органів, поки вони готові брати на себе навантаження інших ослаблих органів. Якщо ж органи тіла починають конфліктувати між собою, смерть людини неминуча.

Люди створюють сім'ї. Якщо члени сім'ї егоїстичні, і готові лише отримувати, але нічого не віддаючи натомість, то починаються конфлікти. Конфліктність сім'я і швидкість її розпаду прямопропорційна ступеню егоїзму кожного її члена. Чим егоїстичніше подружжя, тим швидше помре сім'я. Це ми бачимо кожен день. Кожен з нас може привести таких прикладів сотні й тисячі.

Очевидно і те, що вирости до великої, сім'я може лише за умови, що члени цієї сім'ї допомагають одне одному, тобто будують свої відносини на альтруїзмі. Як у мурашнику або у вулику.

Учені такий спосіб соціально-економічнї взаємодії називають «парадоксом Сімпсона» (більш детально тут)

Таким чином у кожної людини є вибір в двох напрямках, у двох протилежних векторах, через які він може «поліпшити Світ».

Вектор 1.
Егоїзм. Світобудова цілісна.

Людина, вдосконалюючись у своєму егоїзмі, породжує конфлікти не тільки на макрорівні навколо себе: у сім'ї, в колективі, в народі. Рух «шляхом егоїзму» в першу чергу породжує конфліктність всередині себе. Починають конфліктувати спочатку органи, потім починають конфліктувати клітини. Організм людини захворює, і людина покращує цей світ, шляхом того, що залишає його. Гармонійний світ позбавляється від дисгармонійних елементів.

Вектор 2.
Альтруїзм. Принцип той самий: «що посієш, те пожнеш».

Якщо людина сіє навколо себе гармонію, добро, злагоду, взаємодопомогу, то вона стає здоровішою і щасливішою.

Це добре видно на прикладах таких «соціальних організмів» як трудові колективи. Загальновідомо, що успішнішими є ті організації де вдалося створити атмосферу командного духу, поваги і взаємодопомоги. Очевидно, що альтруїстично налаштована команда може заробити великі гроші.

З іншого боку загальновідомим є те, що егоїстично і конфліктно налаштована команда великі гроші заробити не може. І навіть якщо вони були спочатку, то егоїстично налаштований колективів здатний лише на одне: розікрасти. Тому наявність навіть великих грошей, таку команду не врятують. Швидкість вмирання такого колективу, також прямопропорційна егоїзму його учасників. Життя переповнене такими прикладами. У кожного з нас ці приклади перед очима.

Далі по «осі масштабів» знаходиться такий «суспільний організми» як народ, що складається з трудових колективів, команд, родин і окремих громадян. Ще далі на цій осі знаходиться людство, яке складається з народів.

Не будемо страждати глобалізмом, а зупинимося більш докладно на такому «суспільному організмі» як народ.

Народи теж народжуються і вмирають.

Загальновідома, наприклад, історія єврейського народу, який виник у той момент, коли кожен його учасник присягнувся в тому, що «зробить все, що б решта членів його народу не відчували жодної потреби». Євреї цим принципом вірні вже тисячі років. Саме тому за тисячі років такої єдності ніхто не зміг знищити єврейського народу. Ні римляни, ні інквізиція, ні гітлерівський нацизм, що налагодив масове знищення євреїв. Народ існує доти, доки існує його єдність.

З іншого боку історія переповнена прикладами як егоїзм вбивав і як народи, так і цілі імперії. Ми знаємо історію Вавилона, Римської імперії, Візантії, пам'ятаємо історію розвалу СРСР. Народ перестає існувати в той момент, коли його громадяни перестають відчувати свою єдність.

У рамках цієї статті немає сенсу розкривати такі аспекти єдності як «соціальний капітал», конкурентоспроможність, лібералізм, зв'язок бюрократизації суспільства і ступенем соціальної довіри і багато інших. Тим кому це цікаво можуть про це прочитати наприклад у книгах Френсіса Фукуями «Довіра» і «Сильна держава» та інших його книгах. Тут досить констатувати один з його висновків:

«Соціальний капітал необхідний для процвітання і того, що прийнято називати конкурентоспроможністю, але ще більш важливі ті його наслідки, які не відчуваються в економіці так сильно, як в соціальному та політичному житті. Спонтанна соціалізованість має наслідки, які нелегко виявити на підставі однієї тільки статистики про доходи. Людина - вкрай егоїстична і в той же час - є істотою соціальною, що остерігається ізоляції і насолоджується підтримкою і визнанням оточуючих»...

У контексті «науки єдності» вкрай цікава історія України. Особливо новітня.

Українська гламурна «еліта», що вийшла з партійних і комсомольських кабінетів, чудово розуміє свою єдність і походження своїх комсомольсько-партійних капіталів, заводів, пароплавів. Непримиренність вони демонструють лише в телевізорі, на сеансах нацьковування громадян України за різними надуманими проблемами типу «НАТО» чи «утиски мови».

Після цих сеансів вони дружно повертаються в свої кабінети і абсолютно одностайно дерибанять гроші платників податків, які в цей час сваряться про НАТО. Єдність української влади - це єдність паразитів, в тілі Народу України.

Імунітет до паразитичної влади, що занурилася в егоїзмі один: це усвідомлення громадянами України власної єдності як народу, і альтруїзм по відношенню один до одного.

Безумовно, кожен з нас скаже, що у нього для альтруїзму недостатньо грошей.

Але справа у тому, що існують мільйони способів альтруїзму для якого грошей не потрібно. Наприклад посадити дерево, але не за парканом, а перед парканом. Зробити дитячий майданчик не в себе в квартирі для своєї дитини, а у дворі, для всіх дітей. Або ось так - це індивідуальний шлях.

На колективному шляху альтруїзму можна створювати набагато потужні речі, наприклад центри взаємодопомоги, безоплатних юридичних консультацій, групи підтримки від «наїздів» податківців і т.д. і т.п.

Але для цього спочатку як мінімум потрібно зібратися. І просто допомогти іншому посадити дерево. Не для нього або для себе. А для всіх.

Світ тісний. Всі українці знайомі один з одним через 4-6 знайомих. Це встановлений факт.

Якщо кожен, не чекаючи подяк, просто почне допомагати оточенню, то в один момент з'ясується, що кожному з нас допомагають мільйони.

Почни з себе. І ти зміниш увесь Світ.