Теракт у Запоріжжі. Кому було спокусливо на свято підривати церкву?

Автор/джерело -  © Сергій Дмитриченко, “Аратта-Україна”, головред 

Храм, будь-який, чи то, православний, чи то католицький, чи то греко-католицький, чи то іудейський, чи буддистський, чи язичницький, чи мусульманський – це святе місце, яке мають поважати усі, незалежно від своїх релігійних переконань. Святе місце – це місце миру для всіх віруючих і не віруючих, якщо суспільство не дикунське.

Тому, кожен випадок варварського ставлення до будь-якого храму має отримувати адекватну реакцію всього суспільства, бо хтось перейшов межу, за якою починається те, що називається деградацією людини. Це означає що люди втрачають Світло і їхні душі стають рабами Мороку. Тоді суспільство впадає у мракобісся.

28 липня, у день святкування 1022-річниці хрещення Русі, приблизно о 16 годині у приміщенні Свято-Покровському храму Української православної церкви Московського патріархату, розташованої на території Малого ринку міста Запоріжжя, пролунав вибух. В результаті підриву безоболонкового саморобного підривного пристрою загинула черниця Людмила, 1936 року народження і ще вісім людей отримали, здебільшого, легкі тілесні ушкодження.

Як повідомив громадськість прокурор Запорізької області В’ячеслав Павлов, у Свято-Покровському храмі на Малому ринку Запоріжжя вибухнув саморобний вибуховий пристрій, виготовлений з металевої каструлі діаметром 18 сантиметрів, з годинниковим детонатором та начинкою з алюмінієвої пудри-«срібрянки» і селітри. Правоохоронці, на підставі вибухо-технічного дослідження місця події, «на 99,9%» виключають використання виготовленої в промислових умовах вибухівки і професійного вибухового пристрою.

Одразу ж після події офіційні особи МВС та Запорізької ОДА повідомляли, що потужність вибуху становила 500 грам у тротиловому еквіваленті. Однак Павлов спростував ці відомості, назвавши більш точну цифру – 200 грамів у тротиловому еквіваленті. «500 грам в тротиловому еквіваленті, там би не залишилося ні даху, нічого» – відзначив прокурор.

Як повідомив Павлов, за свідченнями потерпілих і прихожан церкви, вибуховий пристрій лежав в храмі приблизно з 14.00 28 липня. «Його бачили, але ніхто уваги не звертав», - відзначив запорізький прокурор. За його словами, згорток лежав біля лавки, на якій сиділа загибла служниця церкви Людмила. Оскільки вибух був направлений від підлоги вгору, під ударом опинилися ноги 80-річної жінки і нижня частина її тіла.

Прокуратура Запорізької області виключає організацію вибуху 28 липня в Свято-Покровському храмі Української православної церкви Московського патріархату в Запоріжжі за політичними мотивами. «Політичну версію ми поки абсолютно виключаємо. Найбільш перспективна версія - це зробила психічно хвора людина. На це вказує спосіб скоєння злочину, місце закладки вибухівки», - відзначив Павлов.

Як повідомила прес-служба МВС, за фактом події порушено 3 кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 115 КК (умисне вбивство, скоєне способом, небезпечним для життя багатьох осіб), ч. 3 ст. 15 (замах на злочин), п. 2 ст. 194 (умисне пошкодження майна).

Принагідно зазначимо, що за словами прес-секретаря УПЦ МП Василя Анісімова, у Запоріжжі ні храмів Київського патріархату, ні греко-католицьких – просто немає, тобто РПЦ має практичну монополію на християнські душі.

Звичайно, було б абсурдно намагатися підмінити слідчих, які розслідують злочин. В цьому просто немає потреби, оскільки результати їхньої роботи, сподіваюсь, дуже скоро стануть надбанням громадськості. Проте, ми маємо задуматися над тим, кому саме і навіщо було вчиняти цей акт тероризму?

Кому і навіщо було тероризувати віруючих?

«Побутові» мотиви.

Загальновідомо, що не буває невмотивованих злочинів і саме мотиви є тим ключем, який у більшості випадків дозволяє знайти як виконавців, так і організаторів злочинних дій. Саме тому одразу ж після скоєння злочину, правоохоронці заявили, що існує декілька версій події, оскільки кожна з них має певну мотивацію, яка гіпотетично могла стати поштовхом до дії.

Для того, щоб зрозуміти можливі мотиви людини або людей, які вчинили цей зухвалий злочин, спочатку складемо для себе уяву про місце, де відбулася подія. На моє переконання, – воно обрано абсолютно не випадково і має суттєве значення для мотивації злочинної дії.

Свято-Покровський храм розташовано на території Малого ринку міста Запоріжжя. Згідно з офіційних даних – це комунальна власність, продовольчо-зоологічний ринок. Як і на більшості подібних місць торгівлі в Україні, на Малому ринку тривалий час існує конфліктна ситуація між приватними підприємцями, які продають там свій товар і адміністрацію. Причина конфлікту також типова: адміністрація обкладає торгівців поборами, з якими, звісно, ті не згодні. Я абсолютно впевнений, що окрім так би мовити легальної складової відрахувань з кожного продавця, існує й кримінальна, що також типово для кожного подібного ринку в Україні.

Як вдалося з’ясувати, торгівці Малого ринку об’єднані у профспілку «Єднання», яку очолює Володимир Паміров. 5 січня цього року на нього було вчинено замах: йому було заподіяне вогнепальне поранення. Нам не вдалося знайти згадок, чи було розкрито цей злочин, але вірогідніше за все – ні. Оскільки ні постраждалий, ні свідки не змогли надати інформації звідки й хто стріляв.

Згідно з повідомленнями запорізьких видань, конфлікт між профспілкою і адміністрацією Малого ринку загострився після того, як дирекція ринку розпочала прямо ігнорувати Постанову Кабміну від 5.03.09 № 278 «Про заходи по стабілізації цін на надання послуг і оренду торгових приміщень (площ) в торгових об'єктах на ринках з продажу продовольчих і непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи» і Постанову № 868 «Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих і змішаних ринків», якими встановлювалися конкретні ставки ринкового збору. Окремо зазначу, що при цьому, міська влада, власністю якої є ринок і яка контролюється Партією регіонів, а директор Максим Югаєв – службовцем, просто ігнорувала це беззаконня, перетворюючи логічні законні дії у безкінечну говорильню.

Далі – більше. З метою розширення діяльності КП «Запоріжринок» отримало ділянку по вулиці Авангардній, яку обладнало через посередників та на приватні кредитні ресурси новими торговими місцями під торговий майданчик «зоологічний ринок». При цьому підприємцям Малого ринку ці місця було запропоновано за 20-30 тисяч гривень кожне з подальшою орендною платнею. Звісно, на таку «пропозицію» ніхто не погодився. Тоді адміністрація ринку розпочала силові акції проти незгодних. Звісно, руками міських державних служб. Почалися рейди ветеринарної інспекції, пожежного нагляду, міліції тощо. У грудні минулого року місцева міліція, без будь-яких на те правових підстав зібрала у підприємців відбитки пальців. Як повідомила запорізька преса, в цьому процесі відзначилися працівники Жовтневого райвідділу внутрішніх справ Кизілов А.А., Кондратюк Ю.В., Багровіч Є.В. Згадок про те, що після публікацій у пресі сталася хоч якась реакція прокуратури чи керівництва МВС, передбачена чинним законодавством – знайти не вдалося. І це абсолютно не дивно, бо, за повідомленнями запорізьких видань, певні площі Малого ринку вже приватизовані і є об’єктом бізнес-інтересів місцевих високопосадовців.

Не знаю, чи доповідали керівники правоохоронних органів про це Президенту Віктору Януковичу, але за бажання, він може доручити перевірити цю інформацію працівникам Адміністрації – вона є абсолютно публічною.

Між тим, очевидно, що на Малому ринку існує явний дефіцит торгових місць, а якщо уважно подивитися на фотографії Свято-Покровського храму і звернути увагу на архітектуру будівлі, то побачимо, що він знаходиться у приміщенні, яке раніше було торгівельним павільйоном. Зрозуміло також, що цю церкву здебільшого відвідують саме торговці ринку. Отже, цілком логічно, що криміналізоване і знахабніле від безкарності керівництво ринку цілком могло у такий спосіб «полякати» підприємців.

Не можна виключати, що між духовними отцями та керівництвом ринку також існував конфлікт, адже церква навряд чи давала ділкам такі прибутки, як фактично беззахисні підприємці. Судячи з усього, цілком можливо, організатори теракту могли також переслідувати щонайменше дві мети: зруйнувавши приміщення унеможливити існування церкви і «викурити» звідти священників та паству в інше приміщення, яке б вони самі б збудували за межами ринку, а торгівельний павільйон, після ремонту, – використовувати за призначенням. Те, що вибух було влаштовано у православне свято і під час візиту патріарха Кіріла – є нічим іншим ніж не надто інтелектуальним прикриттям злочину, розрахованого аби заплутати слідчого і відвести слідство у бік пошуку привидів.

Серед так званих побутових версій, у зв’язку із подіями навколо Малого ринку, звичайно, не варто виключати й такі, маловірогідні, як спробу когось з доведених до відчаю підприємців у такий спосіб привернути увагу до проблеми. Адже, навіть зі слів правоохоронців, вибуховий пристрій було зроблено явно не для ураження великої кількості людей, а, скоріш за все для психологічного тиску та руйнування самого приміщення. Загибла служниця Людмила, вірогідно, просто стала випадковою жертвою.

Зрозуміло, не варто ігнорувати й версію психічно хворого, наприклад, ображеного покупця, який у такий спосіб помстився торгівцям, що його чимось образили, хоча така версія, як на мене – малоймовірна.

Як ймовірні, можна вважати й версії, пов’язані з особистими стосунками та бізнес-інтересами самих служителів храму. Проте, вважати, що руйнування храму, а заряд був розрахований саме на це, є мотивацією такого роду дій було б нереально: є значно простіші й дешевші способи кримінального з’ясування стосунків.. До того ж здебільшого, в таких випадках – злочинні дії конкретизовані до певної особи чи певних осіб, а не щодо приміщення чи віруючих, які нічого поганого нікому не зробили.

Свято-Покровська церква знаходиться у непристосованому для культових відправ приміщенні - у торгівельному павільйоні.

Політичні версії.

Зрозуміло, що у процесі розслідування будуть висуватися й політичні версії. Очевидно також, що вибух у Свято-Покровському храмі – є непоганим приводом для піару політиканів та й певних священнослужителів самої православної церкви Московського патріархату. Останні, вірогідніше за все, намагатимуться використати трагедію у боротьбі з «відступниками» та «раскольнікамі».

Може за співпадінням обставин, а може й ні, але вибух у церкві стався під час візиту в Україну Московського патріарха Кіріла (Владіміра Гундяєва). І вже сам факт такого співпадіння вже надає події певне політичне забарвлення.

Отже, давайте подумаємо, кому саме вигідно було улаштовувати політичну провокацію і навіщо.

Ні для кого не є таємницею, що РПЦ активно співпрацює з інститутами державної влади Російської Федерації. Загальновідомо, що православна церква, яка існувала у Російській імперії, була вщент винищена більшовиками. Те, що не встигли або не змогли винищити - поставили на службу атеістичному режимові. Історично, так звана обновленська церква, за часів СРСР не тільки жорстко контролювалася КДБ, а й багато її так званих священнослужителів були або чекістами у рясах, або ж інформаторами спецслужби. Не важко здогадатися, що у сучасній Росії ця традиція збереглася, хоча можливо, не у такій тотальній формі.

Однією з найулюбленіших тем кремлівських керівників є розповіді про пригноблення російськомовних і московсько-православних українців. І ці розповіді базувалися на реальних фактах, зрежисованих за єдиним сценарієм. Всі пам’ятають міжконфесійні війни 90-х. Але на сьогодні їх просто немає у природі. Що-що, а громадянський мир, як свідчить майже двадцятирічна історія сучасної державної незалежності України, Москву ніколи не влаштовував. Хоча б тому, що якщо українці припинять чубитися, – в них з’явиться час і потреба будувати власну сильну державу. А це – вже найбільша загроза Кремлю, де тамтешнє керівництво вперто не полишає спроб у той чи інший спосіб відтворити хоча б сурогатний СРСР.

А проголошена публічно патріархом Кірілом доктрина відновлення «руского міра» прямо свідчить, що Московський патріархат, вперто не бажає визнавати об’єктивну реальність: існування українського світу, тобто церкви «раскольніков» Київського патріархату. Матеріально про це вже засвідчили останні події на Вінниччині, де почався перехід духовенства і певної частини пастви з УПЦ КП під прапори РПЦ. Наголошую, що все це дивним чином співпало саме із нинішнім перебуванням патріарха Кіріла в Україні, а не відбулося, наприклад в березні чи травні цього року. Тобто, очевидно, що вже запущено новий механізм церковних війн.

Отже, можна припустити, що вибух у Свято-Покровській церкві на Малому ринку Запоріжжя – частина цього сценарію, виконана російськими чекістами. Така версія, до речі, вже була озвучена прес-службою ВО «Свобода».

Але ця версія має безліч «слабких сторін». Очевидно, що російська спецслужба, якби таке завдання стояло, виконала його більш ефективно й видовищніше. А головне – акція була б розрахована, в першу чергу, на сприйняття російського обивателя. Логічно, що «дії екстремістів» були прямо прив’язані до візиту патріарха, тобто теракт було б здійснено або у церкві РПЦ, розташованій у західній Україні чи на території АР Крим, або безпосередньо там, де тільки-но побував Кіріл. Та й сам вибуховий пристрій було б, вірогідніше за все, зроблено відповідно до пропагандистської мети: зі справжньої вибухівки, зі справжніми цвяхами і шматками заліза тощо. Обов’язковим елементом цієї спецоперації, якби її здійснювало ФСБ, був би істеричний інформаційний супровід «незалежних» російських ЗМІ, численні гнівні коментарі депутатів Держдуми, посадовців МЗС і таке інше.

Як бачимо – нічого подібного у випадку Запоріжжя не спостерігається. Коментарі виключно місцевих пастирів РПЦ та прес-служби УПЦ МП. Все це свідчить про те, що ні керівництво Московського патріархату, ні ФСБ, вірогідніше за все, до вибуху просто не причетні. Хоча й повністю відкидати таку версію не можна, тільки за однієї умови: це маленька частинка чогось більш масштабного і страшного.

Можна було б теоретично припустити, що вибух у церкві – акція релігійних фанатів. Однак, як засвідчує «почерк» терористичних дій подібних сект, такі теракти, як правило здійснюються з особливою жорстокістю. Бо для релігійних фанатів – це ритуал, акт публічного покарання «невірних» чи «віровідступників». А для акції покарання терористи обирають: а). більш людні місця, тобто велику культову споруду, де присутня велика кількість людей; б). використовують більш потужні вибухові пристрої з великою вражаючою силою. Як, наприклад, ми спостерігаємо у сусідній Росії, хоча теракти, що відбуваються там періодично, мають релігійну природу лише умовно. Втім, явище російського тероризму, як практика обох конфліктуючих сторін, це тема для окремого аналізу, який ніяк не стосується вибуху у Запоріжжі.

Окрім цього, станом на сьогоднішній день, в Україні, на щастя просто не існує таких релігійно-терористичних сект. Та й взагалі, ні українське православ’я, ні інші українські християнські течії не тяжіють до екстремізму у крайніх проявах. Найбільше, що ми спостерігаємо у разі виникнення міжконфесійних конфліктів – банальні мордобої і не більше.

У світовій практиці є так званий мусульманський екстремізм. Цей різновид тероризму має чітке ідеологічне спрямування - симбіоз радикальних тлумачень Корану та традиції кровної помсти. Проте, Україна не зовсім благодатна територія для його проявів: українці за останні два десятиліття, не брали безпосередньої участі у військових конфліктах проти мусульманських держав, а місія, наприклад, у Іраку була виключно гуманітарною і під прапором ООН.

Але якщо теоретично припустити, що вибух влаштували мусульманські екстремісти, то маленька базарна церква – не той об’єкт, який би спокусив релігійних фанатів. Для них були значно привабливішими храми на території АР Крим, де достатньо висока концентрація мусульманського населення. Втім, повторюся, на щастя нині таких організацій в Україні немає. А спроби їх створити – вчасно й ефективно присікаються підрозділами СБУ та МВС.

Можна припустити, що вибух у Свято-Покровській церкві улаштувало якесь радикальне політичне угруповання. Можу зазначити, що в Україні дійсно є формалізовані і неформальні політичні організації, які сповідують радикальні погляди. Як правило, вони дотримуються войовничих форм націоналізму або українського, або російського. Проте, таких, які б сповідували терористичні форми досягнення політичної мети – немає, або вони не відомі і ніяк себе не проявили.

Природа політичного (не плутати з державно-політичним) тероризму відрізняється від релігійного насамперед тим, що об’єкт терористичної акції політичних терористів – завжди персоніфікований. Це може бути певний державний, політичний, релігійний чи профспілковий діяч. Політичні терористи, навідзнаку від релігійних, не переслідують мету залякування суспільства, їх дія спрямована на конкретну людину чи впливову групу людей, яка на їхній погляд має бути знищена з якихось ідеологічних міркувань. Після вчинення акції, політичні терористи завжди публічно заявляють про її мету і беруть на себе відповідальність.

Зрозуміло, що віруючі ні Свято-Покровської церкви, ні їхній пастир, ні загибла черниця не є принадливою мішенню для політичних терористів.

Відомі в українській практиці прояви політичного тероризму, як правило, мають наслідком нанесення об’єкту тілесних ушкоджень (побиття) або псування чи знищення його майна. Траплялися й випадки, коли радикали вчиняли насильство щодо невеличких груп своїх політичних опонентів. Проте, далі банальної бійки політичні терористи, слава Богу, поки не пішли.

Отже, підсумовуючи, можна з впевненістю сказати, що вибух у Свято-Покровській церкві, вірогідніше за все, має стосунок до політики чи релігійної ворожнечі, виключно у вигляді інформаційно-пропагандистського приводу або створення на цьому факті агітаційних міфів. Найбільш вірогідно, що ця подія лежить виключно у площині кримінально-економічних стосунків у межах групи осіб, чиї інтереси зав’язані на діяльності Малого ринку міста Запоріжжя.

І якщо керівники правоохоронних органів почнуть акцентувати увагу суспільства саме на релігійній чи політичній мотивації цієї трагічної події, це означатиме, що слідство або у тупику, або хтось свідомо прикриває справжніх злочинців, намагаючись підмінити їх черговими цапами-відбувайлами.