Найдавніші святині людства, або Де народжувалися і жили боги?

Автор/джерело -  © Любов Чуб, “Ятрань” 



Дата публiкацiї - 26.09.2010 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1730

Результати численних історичних досліджень, проведених вже за часів української незалежності, є не лише несподіваними, а й приголомшливими. Доведено, що протягом десятиліть, століть, а то й тисячоліть багато чого з нашої історії перекручувалося, спотворювалося й приховувалося на догоду правлячим у певному проміжку часу владним силам (як відомо, історію пишуть найсильніші).

Керносівський ідол — кам'яна статуя епохи мідної доби, III тис. до Р. Х. Знайдений в 1973 році у с. Керносівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Зберігається у Дніпропетровському історичному музеї.

І не лише доведено, а й розпочато очищення відомостей про нашу минувшину, яка поступово набуває правдивих та переконливих рис. Безсумнівним є те, що багатьом людям з різних країн світу буде цікаво взнати й подивитись на місця, де відбувались події, відображені у міфах, які нібито є давньогрецькими. Така цікавість відкриє шлях для втілення різних перспективних проектів - дослідницьких, охоронних, із розвитку туризму та супутньої інфраструктури тощо. Та головним є те, що світ, нарешті, дізнається, звідки саме забило джерело сучасної цивілізації.

На запитання «Що ви знаєте про Аполлона, Геракла, Гелікон, Гіперборею?» більшість людей дасть відповідь, зазначаючи приналежність цих імен і назв до грецької міфології, яка описує події, що нібито аж ніяк не стосуються тієї землі, на якій живемо ми, сучасні українці. Між тим, низкою досліджень, проведених нашими співвітчизниками (особливо активно за роки незалежності нашої держави), доведено, що міфи (правильніше - міти), які прийнято називати давньогрецькими, насправді формувались не греками і мають інші корені. Імена богів, героїв та інших персонажів, назви місцин, рік та морів, зафіксованих мітами, після детального вивчення та аналізу вказують на давньоукраїнські джерела їх походження.

Окреме, особливе місце в дослідженнях глибин нашого минулого посідають відкриття, аналітична робота над історичним матеріалом та розвідки журналіста, старшого наукового співробітника Української Академії дизайну, двічі лауреата Кіровоградської обласної краєзнавчої премії імені В.Ястребова (1993 р. та 2009 р.), перекладача і коментатора найдавнішої і найціннішої літературної пам'ятки українського народу - Влескниги, автора низки історичних, публіцистичних, науково-популярних книг та збірки художньої прози - Сергія Васильовича Піддубного. Своєю дослідницькою діяльністю Сергій Піддубний доводить: саме на українській землі народжувалися і жили боги (ті, що ототожнювались із силами Всесвіту і земної природи, а також ті, які фактично були засновниками родів), саме на нашій землі була кузня народів світу, саме тут народилася мова, кожне слово якої - символ - містило знання про світобудову, саме пращури теперішніх українців винайшли писемність, яка трансформувалась із першознаків -священних рун у абетку. Для сучасної української історичної науки, яка продовжує керуватись не результатами власних, вітчизняних досліджень (за винятком досліджень радянського періоду), а «здобутками» інших - упереджених та сумнівних у своїй правдивості, такі висновки є дуже сміливими і можуть здаватись неприйнятними. Та зроблені Сергієм Піддубним конкретні відкриття доводять слушність результатів його дослідницької роботи і потребують підтвердження на відповідному офіційному рівні. Відкриття ці стосуються розшифровки напису на одному з Ольвійських пам'ятників, що зберігається в історичному музеї Москви, встановлення місцезнаходження міфічних так званих Гераклових стовпів та Гелікону, знайдення святилища-обсерваторії давньоукраїнських волхвів біля села Вільхове на Кіровоградщині та досліджень української мови, географічних назв, топонімів та гідронімів.

Сергій Піддубний довів, що напис на Ольвійському пам'ятнику був здійснений не грецькою, як вважалось, мовою, а староукраїнською - тією, якою писалася і Влескнига. Напис повідомляє, що Аполлон (точніше Апол Ол) - татуньо Дніпра. У світлі цього відкриття, опрацювавши ще раз «Історії» Геродота, дослідник дійшов висновку, що насправді Геродотові "Історії" - то історія українського Причорномор'я, Приазов'я та Криму, а також Кубані та Абхазії. У своїй книзі «На землі Аполлона, Артеміди і Посейдона» (Голованівськ, 2009) Сергій Піддубний наводить масу цитат «батька історії» та прикладів, де саме відбувалися події, описані Геродотом, і як фальшувалась історія на користь Греції. Все це підкріплено великою кількістю ілюстрацій та карт.

Про відкриття поблизу села Вільхове на Кіровоградщині сакрального комплексу, якому щонайменше 5 тисяч років, Сергій Піддубний повідомляє у книзі «Українські святині та символи» (Голованівськ, 2010). Книга містить, крім опису цього комплексу, що за усіма ознаками є святилищем-обсерваторією давньоукраїнських волхвів, ще й низку аргументовано підтверджених спростувань існуючих поглядів на місцезнаходження кількох історичних пам'яток далекої минувшини. На підставі існуючого історичного матеріалу із залученням праць Геродота, Гомера, Гесіода, аналізу географічних назв та імен історичних та міфічних персонажів, Сергій Піддубний доводить, що так звані Гераклові (Геркулесові) стовпи, які за античних часів вказували на «край землі», дійсно існують, і не десь у Гібралтарській протоці, як зазначено в енциклопедіях, а на нашій українській землі - біля Хортиці. їх і зараз можна побачити, щоправда, досить зруйнованими.

Аргументовано Сергій Піддубний доводить також, що священний Гелікон, цей центр мистецтва й обитель Муз, які навчили «пісням прекрасним», зокрема, Гесіода, також знаходиться не деінде, а на території сучасної України. Гелікон - це Кам'яна могила - найдавніше святилище людства, розташоване біля села Терпіння поблизу Мелітополя на Запоріжжі. Гесіод писав саме про землю, на якій розташована сучасна Україна, - такий висновок робить дослідник, аналізуючи тексти праць першого в історії людства відомого по імені поета та пояснюючи окремі місця, зокрема твору «Роботи і дні», досі ніким не розтлумачені. Безперечно, з часом будуть внесені корективи і до відомостей про походження Гесіода, який вважається, як і інші поети та мислителі античності, греком. І тут доречно згадати слова Геродота (їх «чомусь» вперто обходить офіційна історична наука) про те, що він не знав «жодного видатного філософа, який не був би скіфом».

Скити (скіфи), або сколоти - давньоукраїнський народ, який не підкорився перському цареві Дарію, про це, власне, і повідав у своїх «Історіях» Геродот. А детальний аналіз четвертої книги «Історій», яка називається «Мельпомена», дозволив Сергію Піддубному зробити висновок, що назва Русь (Рось) вже існувала за часів Геродота, тобто у V ст. до н.е. Це була могутня імперія, центр якої - Царська країна (згідно з легендами Гіперборея) знаходився в межиріччі Південного Бугу – Росі

По-новому, з наведенням аргументації, Сергій Піддубний пояснює значення зображень, викарбуваних на Бушівському рельєфі, Верхньоріченському і Керносівському ідолах, розкриває тайни символіки літер та чисел.

З огляду на численні реальні відкриття, знахідки, дослідження, розвідки нашої минувшини та переконливі результати цієї роботи, природно виникає запитання: «Чи не час виводити всю цю інформацію на найвищі офіційні рівні та збагачувати нею освітні програми з історії України?». Крім того, сакральні мегалітичні пам'ятки, які доводять, що саме з території сучасної України розпочався цивілізаційний поступ людства і що саме на нашій землі закладались його світоглядні концепції, безсумнівно, зацікавлять усіх без винятку сучасно мислячих і не байдужих до своєї історії не лише співвітчизників, але й громадян інших держав, бо саме Україна фактично є прадавньою їхньою Батьківщиною. Та спочатку нам самим, найперше - вітчизняній історичній науці, треба осмислити свою місію по збереженню цивілізаційного джерела - України та велику історичну відповідальність. Слушно зазначає Сергій Піддубний: «На жаль, українські вчені більше переймаються проблемами, звідки возили каміння для будівництва англійського Стоунхенджу та єгипетських пірамід, аніж необхідністю досліджувати пам'ятки власного народу. Але будемо сподіватися, що вони повернуться до рідних джерел».

Думається, з поверненням до рідних джерел відкриється широке поле для розробки, інвестування та втілення у життя відповідних проектів. А для початку можна було б об'єднати наявну інформацію у проект «Найдавніші святині людства», або «Сім чудес історії людства» (подібно проекту «Сім чудес України»), створити відповідний відеоматеріал (краще документальний фільм), та оголосити конкурс для участі у проекті із збереження та презентації мегалітичних святилищ, розташованих на нашій землі. Такапрезентація може включатись у туристичні маршрути, у тому числі тих гостей України, які прибуватимуть у 2012 році на фінальну частину чемпіонату Європи з футболу. До історичних чудес людства, безумовно, належать: Кам'яна Могила (Гелікон), Ольвія (Троя), о.Хортиця (Ерифія), Гераклові (Геркулесові) стовпи, Вільховський сакральний комплекс, Бушівський рельєф, кургани та печери. Щодо курганів та печер, то тут є ще багато роботи для пошуковців та дослідників. Разом з тим, одночасно мають формуватися переліки таких об'єктів, здійснюватися їхня систематизація, кургани та печери мають бути оголошені державними заповідниками та охоронятись.

Велику роль у зазначеній роботі відіграватимуть місцеві громади. Прикладом такої уваги до впорядкування та збереження могил наших прадавніх предків - курганів - є ініціатива та відповідна робота Хмельницького обласного об'єднання «Українська громада» і Хмельницької міської ради. Ними розпочато роботу з відтворення скитського кургану-поховання середини І тис. до н.е., розташованого в межах міста. Оголошено конкурс митців на кращий історично-художній проект цієї пам'ятки. Зрозуміло, що такі заходи вимагають немалих зусиль громади та коштів, але без цих кроків відновити глибину історичної пам'яті народу буде неможливо. Виникне загроза для наступних поколінь перетворитись на безбатченків і розчинитись у масі інших активніших і агресивніших етносів.

Працюймо, поки Україна з нами! Звільняймося від чужоземної облуди і творімо правдиву історію рідними богами даної нам Батьківщини!

Примітка. В книзі Сергія Піддубного "Українські святині та символи” по-новому також тлумачаться такі давньоукраїнські святині і пам’ятники як Бушівський рельєф (Вінничина), Керносівський (Дніпропетровщина) та Верхоріченський (Крим) ідоли, українські символи, тотеми тощо.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.